Page 102 - 6625

ефективності стилів лідерства, як одну з основних передумов ефективності
управління і діяльності організації.
Автори вище приведених теорій і моделей лідерства (керівництва), як
правило визначали, найбільш ефективні стилі лідерства, що приводить до
висновку про залежність ефективності управління від стиля лідерства, причому
ця залежність непроста, оскільки стилі лідерства (керівництва) можуть
визначають багатьма чинниками. Проте, трьох факторів теорії ситуаційного
лідерства Херсі-Бланшара уже достатньо для визначення порівняльної
ефективності управління.
Власне модель Херсі-Бланшара демонструє, що ефективний стиль
лідерства завжди повинен відповідати рівню зрілості групи працівників (або
окремого працівника). Якщо керівник постійно використовує стиль S1
(вказівки, директива), а підлеглі володіють рівнем зрілості М2, М3 або М4, то
це явно неефективний спосіб управляти групою: в ній гальмується ініціатива,
стримується професійний ріст, створюється конфліктна атмосфера тощо. Також
слід відмітити, що група (або працівник) може мати різні рівні зрілості
стосовно різних видів діяльності або завдань: за одним видом завдань він
перебуває на рівні М1, за іншим - на рівні М3, а за третім - на рівні М4. Якщо
керівник для конкретного завдання застосує стиль S2, у той час як для його
підлеглих здійснення завдання, пов’язане з новими роботами функціями, то це
також не може сприяти успіху. В приведених прикладах очевидна необхідність
зміни стилів лідерства, однак досить часто на практиці це не враховується, і
низька ефективність керівництва обумовлена неадекватністю рівня зрілості
працівників стилю лідерства і навпаки.
Розглянутий авторитарний стиль, у рамках приведеної моделі можна
охарактеризувати схемою S1 - S4 - S1 - S4 -... У такого лідера виражені два стилі
поведінки: вказівки, директиви, інструкції, постійний контроль і ніякі
обговорення або коротке завдання з делегуванням всіх повноважень. У цьому
випадку працівники залишаються на малоефективному рівні М1.
Демократичний стиль можна охарактеризувати схемою S2 – S3 – S2 – S3 -...
Такий лідер у всіх випадках вітає обговорення й демократичні наради,
спрямовані на вибір кращих варіантів роботи. Однак він рідко застосовує стиль
S1 або S4. У цьому випадку ріст зрілості працівників зупиняється на рівні М2
(частково - М3).
Ліберальний стиль можна охарактеризувати схемою S4 – S3 – S4 – S3 -...
Такі керівники не є фаховими управлінцями, не в змозі сформувати вказівки з
суті виконання завдань, але можуть організувати наради про те, як краще
виконати завдання. Такий стиль лідерства тримає виконавців на рівні М1
(частково М2) і не залишає їм можливостей для ініціативного росту. Таким
чином, модель ситуаційного лідерства демонструє можливу неадекватність
(помилки) в поведінці й діях керівників, неефективні стилі лідерства. Слід
відмітити, що стилям лідерства притаманні характеристики динамічності,
адаптивності і гнучкості, проте для володіння такими характеристиками

101