Page 83 - 6620

містить у собі дві підсистеми: командно-адміністративні та соціально-
психологічні стимули. Перші примушують до праці, другі – викликають
інтерес учасників виробництва до високої якості й ефективної роботи.
Взагалі теорія менеджменту орієнтує на два підходи до вибору стилю
керівництва, які лежать в основі розроблених на сьогодні поведінкових та
ситуаційних стилів керівництва. Перший – спрямований на першочергове
вирішення виробничих завдань і в управлінській теорії характеризується
теорією «Х», яка базується на тому, що авторитарний керівник має
достатню владу, щоб нав’язати свою волю виконавцю.
Другий – звертає першочергову увагу керівника на потреби людини,
працівника, виконавця рішень та приймає потреби більш високого рівня:
потреби в причетності, автономії, самовираження та відповідно
характеризує теорію «Y». Вибираючи поведінку із підлеглими, керівник
відповідно до ситуації має можливість застосовувати методи управління,
що орієнтовані на завдання чи на потреби людини. Їхнє збалансоване
відповідно до ситуації поєднання дозволяє найбільшою мірою впливати на
роботу виконавців і досягати найкращих результатів діяльності.
Найбільшої продуктивності в умовах зростання невизначеності
середовища підприємства досягається шляхом звернення уваги на
соціально-психологічні методи управління, що базуються на таких
інструментах як створення належного робочого місця, формування
сприятливого психологічного клімату у колективі, турбота про умови
праці (рис. 2).
Слід зазначити, що поєднання зазначених методів управління
залежить від рівня організаційного розвитку підприємства, тобто його
довгострокової програми удосконалення можливостей вирішувати різні
24
проблеми і здатності до оновлення . Вищий рівень розвитку забезпечує
максимальну зацікавленість та відповідальність працівників у забезпеченні
високого рівня ефективності і якості досягнення поставлених цілей.
Ефективність реалізації рішення, прийнятого за оптимальним стилем
керівництва залежить від мотиваційного чинника, який також заслуговує
на увагу. Для того, щоб ефективно рухатися до мети, керівник має не
тільки спланувати і організувати роботу, але й примусити людей
виконувати її згідно опрацьованим планом. Мотивація у широкому
розумінні – це процес спонукання працівників до діяльності для
досягнення цілей організації. Із цього визначення можна зробити висновок,
що ефективна реалізація функції мотивації потребує: усвідомлення того,
що спонукає працівника до праці; розуміння того, як спрямувати ці
спонукання в русло досягнення цілей організації. Біл Парселз, один із
самих успішних тренерів Національної футбольної ліги США стверджує,
що люди всюди однакові, тому способи їх стимулювання і методи
отримання віддачі однакові – як на футбольному полі, так і бізнесі. Людям

24
Мескон М. Х. Основы менеджмента / М. Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури; пер. с англ. – М.: Дело,
1992. – 702 с.
83