Page 81 - 6620

особистими якостями та манерою поведінки керівника на ефективність
управління суттєво впливають так звані ситуаційні фактори. У будь-якій
ситуації, чи вона детермінована, чи характеризується значною часткою
невизначеності, ключова роль відводиться людині – керівникові чи групі
людей, які беруть на себе відповідальність за управлінські рішення.
Поведінка керівника, його досвід, професійне вміння, готовність
ризикувати мають суттєвий вплив на результати прийнятих рішень.
Особливо важливим є врахування означених рис в умовах ситуаційного
підходу, коли стилі поведінки і особисті якості керівників, що приймають
управлінські рішення залежать від конкретної ситуації.
Стиль керівництва характеризує певного керівника і залежить від
обсягу делегованих йому повноважень, використовуваних форм влади,
турботу керівника про людські відносини та виконання завдань організації.
Сьогодні керівники підприємств вимушені приймати рішення у складних
умовах, що ускладнює їхній вибір відповідного стилю керівництва.
Внаслідок цього дуже важко окреслити чіткі межі того або іншого стилю
керування. Тому в теорії управління стиль конкретного керівника виступає
як позиція, що формується під випливом багатьох ситуаційних чинників,
які необхідно враховувати при прийнятті та реалізації управлінських
рішень.
Згідно з теорією Ф. Фідлера, поведінка керівника змінюється залежно
від сприятливості конкретної ситуації, яка визначена структурою завдання,
взаєминами лідера з працівниками і владою лідера. Теорія Т. Мітчела та
Р. Хауса «шлях-мета» виділяє чотири типи поведінки керівника, які
менеджер може використовувати для тлумачення підлеглим способу
досягнення поставленої мети. Відповідно до цієї теорії поведінка керівника
характеризується як: директивна, що дозволяє з допомогою настанов і
розпоряджень дати підлеглим чітко зрозуміти, чого від них очікує
керівник; підтримувальна, яка базується на хороших дружніх стосунках з
працівниками, доступність до підлеглих, турбота про їхній добробут і
ставлення до всіх членів робочого колективу як до рівних; партнерська,
яка передбачає консультації з підлеглими, заохочення їхньої
ініціативності, а також участь працівників в ухваленні рішень; лідерська
поведінка, орієнтована на досягнення, що полягає у накресленні складних
завдань, очікуванні від підлеглих високих результатів, їхньому заохоченні
до виконання завдань та виявленні впевненості в їхніх можливостях.
Ситуаційна теорія керівництва В. Врума та Ф. Йеттона відрізняється
від попередніх тим, що дозволяє зменшити суб'єктивну думку керівника
щодо вирішення певного питання шляхом заохочення підлеглих до
прийняття управлінських рішень. Для підвищення ефективності рішення
зазначена модель пропонує менеджерам, залежно від ситуації,
скористатись одним із запропонованих стилів ухвалення рішення:
авторитарним, консультативним і повної участі. Вибір керівником
конкретного стилю залежить від характеру ситуації і характеру проблеми.

81