Page 79 - 6620

– структура завдання підлеглому (звичність завдання, чіткість його
формулювання, можливість структуризації тощо);
– посадові повноваження керівника (межі влади, що пов’язані з
посадою керівника, ступінь підтримки менеджера вищим керівництвом
організації тощо).
При цьому Ф. Фідлер вважав (базові положення теорії), що:
– стиль кожного конкретного керівника залишається в цілому
постійним (стабільним);
– керівник не здатний пристосувати свій стиль керівництва до умов
конкретної ситуації;
– необхідно призначати керувати підрозділом менеджера, стабільний
стиль якого найбільше відповідає ситуації у цьому підрозділі.
Такий підхід, на думку Ф. Фідлера, забезпечує баланс між вимогами
ситуації та особистими якостями керівника.
Для визначення особистих якостей керівника (його стабільного стиля
керування) Ф. Фідлер запропонував проводити опитування керівників.
Опитування має на меті з’ясувати ставлення керівника до підлеглого, з
яким той менш за все хоче працювати (найменш привабливий колега –
НПК). Логіка оцінювання результатів опитування є такою:
– керівник, який порівняно доброзичливо характеризує НПК, як
правило, орієнтований на людські відносини, уважно ставиться до
підлеглих;
– керівник, який жорстко негативно описує НПК, в основному
зосереджений на завданні і мало стурбований людськими аспектами в
управлінській діяльності.
В основу теорії «життєвого циклу» покладено гіпотезу, що
ефективність стиля керування залежить від ступеня «зрілості» виконавців
(підлеглих). У рамках цієї теорії під «зрілістю» розуміється:
– здатність підлеглого нести відповідальність за свою поведінку;
– бажання досягти поставленої перед ним мети;
– освіта та досвід щодо конкретного завдання, яке необхідно
виконати.
При цьому «зрілість» не є постійною (незмінною) рисою конкретної
особи або групи виконавців, а швидше характеристика конкретної ситуації.
Це означає, що залежно від завдання, яке виконується, люди виявляють
різний ступінь «зрілості». Відповідно і керівник має змінювати свою
поведінку залежно від ступеня зрілості підлеглих.
У моделі визначені 4 стилі керування залежно від ступеня «зрілості»
виконавців:
– S 1 – «давати вказівки». Це сполучення низького рівня орієнтації на
людину і високого – на задачу. Такий стиль призначений для підлеглих з
низьким рівнем «зрілості» (М1). У цьому випадку підлеглі або не хочуть,
або не здатні відповідати за конкретне завдання. Тому для них потрібні
інструкції, вказівки, жорсткий контроль;

79