Page 78 - 6620

На противагу йому, керівник, зосереджений на людині, концентрує
увагу на вдосконаленні людських стосунків, створенні сприятливого
мікроклімату, заохочує взаємодопомогу, надає підлеглим максимальну
свободу і активно залучає їх до участі у прийнятті управлінських рішень,
орієнтуючи на високий рівень продуктивності праці.
Лайкерт дійшов висновку, що будь-який керівник обов'язково тяжіє
до однієї з крайнощів. Обидві якості значною мірою одночасно не
продемонстрував жодний із досліджуваних керівників. Лайкерт
запропонував чотири базові системи стилів керівництва.
Блейк і Мутон розподілили «силове поле» на дев'ять градацій за
кожним вектором і отримали відповідну «решітку».
Ця «решітка» дає можливість визначити п'ять основних характерних
типів управлінської поведінки (всього 81 — 9x9):
а) диктатора;
б) демократа;
в) песиміста;
г) маніпулятора;
д) організатора.
Блейк і Мутон дали відповідні характеристики різним типам
менеджерів.
Код 9:1 визначає стиль управління, який без залишку орієнтований на
виробництво. Це жорсткий тип адміністратора, що приділяє мінімум уваги
персоналу і сприймає його лише як виконавців власних розпоряджень.
Його девіз: «Результат — це все!» Підлеглі намагаються вийти з під тиску
диктатора, а він відповідає тотальним контролем діяльності. Менеджер 9:1
— незадовільний керівник.
Код 1:9 прямо протилежний попередньому типові менеджера.
Продуктивність праці його не надто хвилює. Його девіз: «Постійно
залишатися самим собою». Перевагу надає демократичному стилю
керівництва.
Код 5:5 — орієнтований на створення команди. Проте його прагнення
«вполювати двох зайців одночасно» часто призводить до посередніх
результатів.
Код 1:1— яскравий приклад незадовільного керівництва. Лібералізм,
мінімум зусиль, безхарактерність чи некомпетентність адміністрації
приводять до анархії в колективі.
Код 9:9 — це ідеальний і, як правило, недосяжний на практиці стиль
керівництва, який дозволяє досягти блискучих результатів. Виконання
роботи забезпечується спільними зусиллями всього колективу, розвинута
система заохочення, висока продуктивність праці.
У моделі Ф. Фідлера враховані три фактори:
– характер відносин між керівником та підлеглими (лояльність
підлеглих, ступінь довіри до керівника, привабливість особистості
керівника тощо);

78