Page 80 - 6620

– S 2 – «продавати». Це одночасно висока орієнтація як на людину,
так і на роботу. Підлеглі бажають приймати відповідальність, але не
спроможні внаслідок середнього рівня «зрілості» (М2). Отже, керівник
обирає поведінку, орієнтовану на завдання, і підтримує ентузіазм
виконавців;
– S 3 – «залучення». У такій ситуації підлеглі спроможні, але не
бажають відповідати за виконання завдання. Підлеглі знають, що і як треба
робити, їм не потрібні конкретні вказівки (середній рівень зрілості – М3).
Проте вони мають відчувати свою причетність до виконання поставленого
завдання. Керівники можуть підвищити мотивацію підлеглих, надаючи їм
можливість брати участь у прийняття рішень.
– S 4 – «делегування». Підлеглі і спроможні, і бажають приймати
відповідальність. Поведінка керівника за такої ситуації може поєднувати
низький рівень орієнтації як на завдання, так і на людські відносини.
Керівник дозволяє підлеглим діяти самостійно.

4. Роль ситуаційного керівництва в управлінні підприємством

У сучасних умовах вітчизняна промисловість потребує змін.
Складність їхнього здійснення визначається не тільки макроекономічними
передумовами, але і потенційними можливостями системи менеджменту,
сформованої на підприємстві. На підтримання її функціонування
відповідно до заданих параметрів і орієнтирів діяльності розглядають різні
концепції розвитку. Використання ситуаційного підходу в управлінні
забезпечує можливість вибору найкращого варіанта розвитку підприємства
за допомогою формування та реалізації рішень, що базуються на
відповідних ситуації, що склалась, принципах, методах, відповідному
інструментарії, що дозволяє коригувати відхилення, зумовлені
суб'єктивними і об'єктивними наслідками впливу середовища на його
діяльність. Концепція ситуаційного управління забезпечує досягнення
запланованих чи випадкових результатів шляхом використання оточення
на основі добре поставленого керування людьми. Це в підсумку дозволяє
досягнути належного балансу між вимогами, висунутими ситуацією,
особистими якостями керівника з урахуванням зрілості і готовності
23
колективу до співпраці .
Розглянуті моделі керівництва дозволили зробити висновок про те, що
керівники повинні вибирати стиль керівництва згідно з ситуацією і не
існує одного оптимального стилю керівництва у різних ситуаціях, що
можуть виникати в управлінській діяльності.
Основний недолік усіх поведінкових теорій лідерства – це намагання
визначити єдиний оптимальний стиль керування. Дослідження категорій
керівництва та лідерства в практиці менеджменту показали, що разом з

23
Василенко В. О. Ситуаційний менеджмент: [навчальний посібник] / В. О. Василенко, В. І. Шостка,
О. М. Клейменов. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 372 с.
80