Page 75 - 6620
P. 75

Демократ  характеризується  можливістю  вільного  прийняття  рішень
                  членами  колективу,  оцінюванням  роботи  після  її  завершення,  турботою
                  про відповідність цілей організації і цілей груп працівників.
                        На  основі  порівняння  автократичного  і  демократичного  стилів
                  виділяють  керівництво, зосереджене на роботі  (теорія  «Х»)і керівництво,
                  зосереджене на людині ( теорія «Y»).
                        Ситуаційний підхід в управлінні вимагає врахування та використання
                  різних  стилів  керівництва.  Матриця  вибору  методів  управління  з
                  врахуванням  складності  та  динамізму  зовнішнього  середовища  дозволяє
                  визначити  особливості  поведінки  керівника  залено  від  невизначеності
                  внутрішнього і зовнішнього середовища (рисунок 8.1  ).

                                     ЗС                      Стабільне                   Нестабільне
                                     ВС
                                 Нестабільне                     1                            4
                                  Стабільне                      2                            3
                                    Рисунок 8.1 – Матриця вибору методів управління

                        1  –  у  даному  випадку  керівник  вибирає  функціональні  методи
                  управління: економічні, соціально-психологічні, адміністративні.
                        2  –  використовуються  традиційні  технології  менеджменту:  методи,
                  функції.
                        3  –  в  управлінні  стабільність  системи  досягається  за  допомогою
                  зростання  децентралізації,  прийняття  колегіальних  рішень,  розвиток
                  самоорганізації, зростає роль розвитку та навчання  персоналу.
                        4 – ситуаційний менеджмент з усіма його технологіями.


                         3.  Характеристика стилів керівництва

                        Існує  багато  засобів  впливу  на  інших  людей.  Внаслідок  цього
                  закономірно  виникає  запитання:  які  засоби  впливу  є  найбільш
                  ефективними  у  процесі  спрямування  людей  на  досягнення  цілей
                  організації?  Справжніх  керівників  відрізняє  наявність  специфічної
                  властивості  –  здатність  підібрати  для  кожної  конкретної  ситуації
                  щонайкращий  механізм  впливу  на  підлеглих,  здатність  до  ефективного
                  лідерства.
                        У дослідженнях із цього питання можна вирізнити три підходи:
                        –  підхід із позиції особистих якостей керівника;
                        –  поведінковий підхід;
                        –  ситуаційний підхід.
                        В  основу  теорії  особистості  покладено  ідею,  що  кращі  з  керівників
                  мають  певну  сукупність  загальних  для  них  особистих  якостей.  Отже,
                  основними завданнями підходу з позиції особистих якостей є:




                                                              75
   70   71   72   73   74   75   76   77   78   79   80