Page 66 - 6555

Ставлення до Землі та природи із любов'ю (антеїзм) також далеко не завжди
набуває характеру свідомо запровадженого у життя принципу, тому поруч із
ретельним догляданням Землі та природи можна зустрітися на Україні також із
фактами знищення лісів (з метою наживи), забруднення річок та ін.

Означені риси національного характеру та особливості світосприйняття
українців позначились і на певних особливостях української філософії. Основні
риси української філософії:

– формування філософської думки українського етносу на самобутній,
міфологічній основі;
– суттєве релігійне забарвлення;

– практична спрямованість на вирішення етико-моральних проблем людського
існування;
– дуалізм і пантеїзм української філософії ХVІІІ століття;

– «філософія серця», кордоцентризм як самобутня інтерпретація єдності
розуму, волі, почуттів людини, як засіб пізнання, залучення її до вищого,
позаземного божественного світу;
– антеїзм, екзистенціалізм, які знайшли своє продовження в подальшому

розвитку української філософії;
– центральним елементом вітчизняної філософії є конкретна людина з її

внутрішнім і зовнішнім суперечливим світом, прагненням до подолання
суперечностей з метою самореалізації.
Таким чином, українська філософія є особливим оригінальним явищем у
філософській культурі сучасного світу .Сучасне переосмислення української

філософської спадщини в руслі європейської культури дає можливість
сформувати основу духовності в українському інтелектуальному поступі –
національну ідею як цілісну програму побудови незалежної соборної України.

2. Філософська думка Київської Русі.
Наприкінці IX ст. завершилось об'єднання східних слов'ян у державних

кордонах Київської Русі. Утворення Руської держави та введення християнства
(988 р.) знаменували початок нової епохи в політичному, економічному та
культурному житті Русі Розквіт культури знайшов своє відображення в

поширенні писемності, створенні навчальних закладів, розвитку архітектури,
живопису, скульптури та прикладного мистецтва.
Усі пам'ятки нашої давньої філософії можна поділити на дві групи: перша - це
тексти, що виникли на території Київської Русі (оригінальна література), друга –

переклади текстів, що різними шляхами надходили з інших країн.
Найавторитетнішими представниками перекладів були Василь Великий, Іоанн