Page 71 - 6555

діяльності душі, морального життя людини. У ньому зосереджуються всі
моральні почуття, воно – скрижаль, на якому викарбований моральний закон.
5.Філософські погляди Т.Г. Шевченка.
Філософські, насамперед, естетичні, погляди мислителя знайшли

відбиток у його “Щоденнику”, у низці його поетичних творів. Він, зокрема,
підкреслював, що природа вічна і нескінченна. У ній все знаходиться в процесі
зміни, відмирання старого, зародження нового.

Вихідним для мистецтва він вважав прекрасне в самій природі. Поет різко
критикував теорію “мистецтва заради мистецтва”. Він відстоював положення про
те, що мистецтво має характеризуватися народністю, життєвою правдивістю і

демократичною ідейністю. Особистий, внутрішньо-мистецький світ Шевченка
переплавився у філософські узагальнення, постав у яскравих образах, в яких
розкривалася душа українського народу, його минуле, знівечене кріпацтвом

сьогодення соціальних низів, їхня надія на краще майбутнє. Філософія Шевченка
була породжена насамперед його жагучим прагненням пробудити в українському
народі почуття гідності, силу протесту проти знедоленого життя, боротьби за свій
добробут і щастя, за вільну Україну.

6.Українська філософія ХІХ-ХХ ст..

На початку ХІХ ст. у Росії складається дуже несприятлива духовна атмосфера.
В Україні самодержавна влада чинить нові утиски та репресії серед вільнодумців.
Зокрема, це привело до закриття в 1817 р. Києво-Могилянської академії, що знову

відродилася лише в 1991 р. Однак духовне протистояння самодержавній
імперській владі не затихає на території України. Найбільш важливою віхою в
цьому зв’язку є діяльність «Кирило-Мефодіївського товариства», головними

представниками якого були М. Костомаров (1817-1885 рр.), П. Куліш (1819-1897)
і Т.Г. Шевченко (1814-1861). Соціально-політичні погляди представників цього
товариства концентрувалися навколо ідей волі, національного визволення та

соціальної рівності і були спрямовані проти кріпацтва.
Помітним явищем у цьому плані був вихід «Книги буття українського
народу»М. Гулака (1882-1899) та М. Костомарова. Українська філософія ХІХ –

початку ХХ століття представлена такими іменами, як О. Новицький (1806-1884),
С. Гогоцький (1813-1898), Т. Шевченко (1814-1861), М. Костомаров (1817-1885),
П. Юркевич (1827-1874), М. Драгоманов (1841-1895) та іншими.
М. Костомаров – історик, етнограф, громадський діяч. Особливе значення

при вивченні його соціально-філософських поглядів має праця «Книги буття
українського народу», в якій висвітлюється трагічна історія українського народу і
виголошується впевненість, що він обов’язково відродиться як самобутній