Page 64 - 6555

створення людини Богом згідно з образом своїм, а також через ідею
гріхопадіння.

Ясперс К. Про сенс історії.

САРТР Ж.П.

Буття – це не зв’язок із собою, воно є самим собою(soi). Воно є іманентністю,
неспроможною себе реалізувати, ствердженням, нездатним себе затвердити,
активністю, якій годі діяти, оскільки вона обліплена собою. Все

відбуваєтьсятаким чином, що нібито для того, аби звільнити себе від лона
буття, потрібно було б розтиснути буття. А втім можнапогодитися з тим, що
буття якогось ствердження є індиферентним; індиферентність-в-собі перебуває

по той бік нескінченності само стверджень, принаймні там, де є нескінченна
кількість способів самоствердження. Ми можемо підсумувати ці перші
результати, сказавши, що буття є в собі.

Однак якщо буття є в собі, то це означає, що воно не відсилає себе, як це
робить самосвідомість. Воно є цією самістю. Воно є настільки самим собою, що
постійна рефлексія, котра констатує себе, розчиняється в тотожності. Ось чому

буття, у своїй основі, є по той бік себе, і наша перша формула може бути
приблизною, пристосованою до потреб мови. Справді, буття є непрозорим
для самого себе виключно тому, що сповнене самим собою. Це саме те, що ми

краще б виразили, сказавши, що буття є те, що воно є. З першого погляду, ця
формула суто аналітична. Насправді, вона далека від констатування себе в
принцип тотожності, оскільки цей останній є принципом необумовленим усіма

аналітичними судженнями. По-перше вона (формула) означає єдиний регіон
буття: регіон буття-в-собі. Згодом ми побачимо, що буття -для-
себе визначається, навпаки, як таке, що не є, і не таке, як є. Отже, йдеться тут
про регіональний принцип і, як такий, -синтетичний. Окрім того, слід

протиставити цій формулі: буття-в-собі є те, що воно є, іншу формулу, котра
визначає буття свідомості: справді, це останнє, як ми згодом побачимо, повинно

бути тим, чим воно є.
Сартр Ж..П. Буття і Ніщо

ЛЕКЦІЯ 6
РОЗВИТОК ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ (ІX-початок ХХ ст.)

1. Особливості та джерела української філософії.