Page 63 - 6555

питаємо: що таке людина? Перехідна ланка, вектор, буря, що проноситься
по планеті, повернення богів чи наруга над ними? Ми цього не знаємо. Але ми
бачили, що в цій загадковій істоті відбувається подія філософії.

Хайдегер М. Основні поняття метафізики

ЯСПЕРС К.
Історичність людини є також багатоликою історичністю. Але ця багатоликість

підпорядкована вимогам спільного.
...Безконечна багатоманітність випадково створює рід „людина”, який виявляє

певні типові властивості й, подібно до всього живого, здатний відхилятися від
норми у межах припустимих можливостей. Але таке зближення людини зі
світом природи може призвести до нівелювання власне людської сутності.

Адже, хоч би якою різноманітною була людина, істотним є те, що люди є

значимими одне для одного. Завжди й усюди, де зустрічаються люди, вони
виявляють взаємний інтерес, відчувають антипатію чи симпатію, вчаться одне в
іншого, обмінюються досвідом. Ця зустріч – щось на кшталт впізнавання себе в
іншому, спроба спертися на самого себе у своєму протистоянні іншому, котрого

ми визнаємо саме як іншого. У цій зустрічі людина з’ясовує, що за будь-якої
виокремленості її власних особливостей, вона неодмінно спільними рисами
поєднана з іншими людьми, - поєднана саме через те, чого їй бракує, чого вона

не знає, хоча, незважаючи на те, воно не непомітно керує нею і здатне у будь-
яку мить сповнити натхненням її та всіх інших.

З цієї точки зору явище „людина” в усій його історичній різноманітності є
рухом до спільного, - можливо, внаслідок спільного походження, – в усякому
разі людина не є тим існуванням, яке сповна виявляє свою внутрішню сутність

у багатоманітній рухливості явищ.
...У чому полягає спільність незмінюваної сутності людини, яка забезпечує

саму можливість розуміння та зв’язків поміж людьми? Ця спільність завжди
викликала в нас сумнів. Адже в історії повсякчасно відбуваються зміни в
людському знанні, у свідомості і й самосвідомості. Виникають та щезають

духовні передумови, зростає відчуження – аж до повного нерозуміння однієї
людини іншою. З огляду на це. Чи зберігається спільність? У вигляді
необмежної волі до взаєморозуміння вона, безперечно, зберігається.

Якщо цю спільність не можна зрозуміти на підставі біологічних якостей,

оскільки її сенс взагалі перебуває поза цариною біологічного, то її засади мають
бути іншими. Говорячи про витоки цієї спільності, маємо на увазі не біологічну
природу або походження зі спільного кореня, але припускаємо людську
сутність як спільність вищого ґатунку. Її можна уявити символічно6 через ідею