Page 60 - 6555

Свобода - це вибір самого себе, свого проекту і відповідальність за
здійснений вибір. Людина, на думку Сартра, абсолютно вільна. На
екзистенціальному рівні, на його думку, вільний навіть раб, ніхто не в силі
знищить можливості його вибору.

Людина, яка вільно проектує себе в майбутнє, прагне досягти цілком

певної “позитивної” мети. Але, водночас, досягаючи її, вона одразу вибирає
нову мету, досягнення якої приводить до нового вибору. Таким чином,
людський вибір і свобода вказують на людське прагнення досягти
“тотальності” – “синтезу” “в-собі і для-себе” буття, тобто прагнення стати

буттям, яке б одночасно було й обґрунтуванням свого буття. Це, по суті,
прагнення стати Абсолютом – Богом, але це – принципово нереалізований,
нездійсненний у реальності “проект.

г) позитивізм, його сутність та історичні форми.

З кінця ХІХ століття впливовим став позитивістський напрям з його
установкою на точне знання. У своєму історичному розвитку позитивізм

пройшов кілька етапів.
Перша його форма виникла ще в 30-40–х роках ХІХ століття. ЇЇ

засновниками були філософ О. Конт (1798-1857), який і запровадив термін
«позитивізм», а також англійці – Г. Спенсер (1820-1903), Дж.Ст.Мілль (1806-
1873) та інші. Згідно з позитивістськими поглядами, наука повинна бути

позитивним знанням, яке спирається на данні досвіду. Справа науки –
констатувати, описувати, класифікувати факти досвіду, встановлювати зв’язки
між ними, послідовність явищ, тобто виявляти закони. Щодо філософії, то вона,

на думку позитивізму, повинна займатися узагальненням висновків конкретних
наук, систематизацією наукового знання.

Друга історична форма позитивізму – це махізм, засновником якого були
австрійський фізик і філософ Е. Мах (1838-1916) та швейцарський філософ Р.
Авенаріус (1843-1896).

Одне з центральних понять махізму – „досвід”, який, за Махом, є
сукупність вихідних чуттєвих даних, „елементів”, нібито нейтральних по

відношенню до фізичного і психічного. Філософ стверджував, що поняття
фізики, якими б абстрактними вони не були, завжди можно простежити до
чуттєвих елементів, з яких вони побудовані. Саме пізнання Мах розглядав як

процес прогресивної адаптації людини до середовища. Сильні аспекти
емпіризму Маха виявилися в його критиці класичної механіки
Ньютона. Критика ж головних понять механіки Ньютона відчутно вплинула на

формування теорії відносності.
д) релігійна філософія