Page 53 - 6555

з даним положенням більшості людей: істинне те, що відповідає сутності роду,
хибне те, що йому суперечить.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ:

Закон-форма прояву необхідності у природі, об'єктивний, сталий,

повторюваний тип зв'язку між процесами та явищами дійсності або всередині
них: в попередні епохи закон розглядався переважно як юридичний закон або
владна норма.

Субстанція- одне із центральних понять новоєвропейського світоосмислення.
що позначало таку основу світу, яка охоплювала та пронизувала собою усі

форми та явища дійсності, була самовладною та не потребувала для свого буття
ніяких інших джерел або причин.

Абсолютна ідея - надприродне, нічим не зумовлене духовне начало,
«божественна думка», безособовий розум, які нібито породжують реальний
матеріальний світ.

Антропологізм – філософська концепція, яка розглядає усі явища природи,
суспільного життя й мислення залежно від властивостей і потреб людини.

Відчуження – філософська категорія, яка виражає перетворення людської
діяльності та її наслідків у самостійну силу, що панує над людиною і ворожа їй.

Категорічний імператив – термін Канта для позначення безумовного веління
моральної свідомості слідувати в поведінці тзаконові: “дій так, щоб ти ніколи

не ставився до людей тільки як до засобу, а завжди як до мети”.
Річ для нас – річ, як вона розкривається людиною в процесі діяльності і

пізнання.

Річ у собі – те, що існує саме по собі, безвідносно і незалежно від людської
практики і пізнання.

Трансцендентальний ідеалізм – назва, яку І. Кант дав своїй критичній
філософії на відміну від проблематичного ідеалізму Р. Декарта (який ставив під
сумнів існування зовнішніх речей) і догматичного ідеалізму Дж. Берклі (який

вважав речі «комплексами відчуттів»).

ПЕРШОДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ:

Гегель Г.В.Ф.