Page 51 - 6555

Центральне поняття філософії Гегеля – дух. Його філософія духу має
справу з людиною у всіх аспектах його психічного і соціального буття.
Філософія духу складається з трьох розділів, що розглядають суб'єктивний,
об'єктивний і абсолютний дух.

Філософія суб'єктивного дух ускладається з антропології, предметом

аналізу якої є людська душа в її «природному» існуванні, феноменології, що
аналізує історію свідомості в її русі через самосвідомість до розуму, а
також психології, що розглядає структуру душевних здібностей, від чуттєвості
до практичного розуму.

Філософія об'єктивного духу вивчає форми соціального буття людини.

Вихідне поняття цієї частини філософії духу — свобода. Об’єктивний дух
охоплює право, моральність, систему звичаїв. Елементарним осередком
моральності виявляється родина. Метою існування родини є народження
дитини, що згодом створює власну родину. Множинність родин утворюють

«громадянське суспільство» як сферу «приватних інтересів». Вища форма
соціального життя – держава, що виражає єдність устремлінь народу. За

Гегелем, всяка держава має власні інтереси, що є вищими за інтереси окремих
громадян.
Історію Гегель розумів як саморозкриття «світового духу», як

прогресивний рух людства до усвідомлення свободи. Світовий дух – це єдність
суб'єктивного й об'єктивного духу, він стає абсолютним духом. Існують три

форми абсолютного духу: мистецтво, релігія і філософія. Мистецтво виражає
абсолют у чуттєвих образах, релігія — в «уявленнях», філософія — у поняттях.
Філософію Гегель вважав найбільш адекватним способом пізнання абсолюту.
Філософія має важливе соціальне значення. Гегель казав, що вона «є епоха,

схоплена в думці».

Заслуга Гегеля полягає в тому, що він дав діалектичний аналіз усіх
найважливіших категорій філософії і сформував три основних закони
діалектики. Діалектичний метод припускає розгляд усіх явищ і процесів у
загальному взаємозв'язку, взаємозумовленості й розвитку. Саме Гегель додав

діалектиці найбільш розвинену і довершену форму. Гегель характеризував
діалектику як рушійну силу істинного пізнання, як принцип, що вносить у зміст
науки внутрішній зв'язок і необхідність. Крім того, діалектичний метод Гегеля

містить у собі такі принципи аналізу дійсності, як сходження від абстрактного
до конкретного, відповідність історичного і логічного й ін. Ця спадщина
увійшла в скарбницю світової філософської думки.