Page 46 - 6555
P. 46
монади між собою мають єдине відношення – «гармонію». У випадку, коли в світі
існує дві однакових монади, слід визнати, що вони будуть тотожними.
Процес пізнання Лейбніц розглядає як розвиток здатності до створення та
усвідомлення ідей. Він заперечує існування вроджених ідей, людина з
народження має лише деякі вроджені принципи (інстинкти). Чуттєве пізнання ним
розглядається як нижча ступінь раціонального пізнання. Відомий вираз «Немає
нічого в розумі, що не пройшло раніше через чуття», Лейбніц доповнює
положенням – «крім витворів самого розуму». Розум відкриває суттєве,
необхідне, а чуття – випадкове, емпіричне. Тому й істини бувають різними:
емпіричні – істини факту; розумові – істини теорії. До істин розуму Лейбніц
відносить головні положення математики та логіки.
4. Філософія епохи Просвітництва (Вольтер, Ж.-Ж. Руссо).
Французький матеріалізм ХVІІІ ст.
Французька філософія займає вагоме місце в історії європейської та світової
культури завдяки діяльності таких видатних представників просвітництва, як
Вольтер, Руссо, Дідро, Гольбах, Гельвецій.
Франсуа Марі Аруе Вольтер (1694-1778) – видатний французький
просвітник-енциклопедист, філософ, історик, блискучий літератор, правознавець.
Основними філософськими працями є «Філософські листи», «Метафізичний
трактат», «Розміркування про людину», «Основи філософії Ньютона», «Сократ»,
«Кишеньковий філософський словник» та багато інших. За життя Вольтера
вийшли друком 19 томів його творів, посмертне, повне видання творів філософа
налічувало аж 70 томів. У цих творах Вольтера були закладені основи
французької філософії та французького просвітництва.
Головний об’єкт його досліджень – природа, її походження, матерія, її
властивості, людина, її свобода, критика реакційної теології, клерикалізму (від
лат. clericalis – церковний), французького судочинства, котре безпідставно
переслідувало ідейних супротивників існуючого режиму. Основний девіз
творчості Вольтера: «Чим люди більш освіченіші, тим більше вони вільні». Не
випадково багато праць філософа викликали супротив владних структур, ряд з
них за рішенням французького парламенту було заборонено і спалено.
Основна суперечність філософського вчення Вольтера – це невідповідність
між його матеріалістичними поглядами на природу, її реальним існуванням,
критикою теології, з одного боку, і його спробами деїстичної аргументації
божественного творіння світу, обожнення природи, з іншого.
Жан-Жак Руссо (1712-1778) – визначний французький просвітник,
енциклопедист, філософ, соціолог, літератор і педагог. Головними філософськими
і соціологічними працями Руссо є «Розміркування про походження й основи
нерівності між людьми», «Суспільний договір», «Еміль або про виховання».