Page 42 - 6555

тверджень. Потрібно було осмислити сам розум пізнання, визначити його
можливості в осягненні істини, вирішити питання про достовірність і
обґрунтованість знання. Тому проблематика всієї класичної філософії XVII-XIX
ст. була центрована навколо гносеологічних, теоретико-пізнавальних проблем. І

тільки через прояснення своїх пізнавальних можливостей класична філософія
приступала до вирішення інших – онтологічних, антропологічних, етичних,
соціальних та інших проблем.

Ідейним джерелом класичної філософії стали, передусім, антична філософія і
християнське вчення. Від античної філософії європейська класика успадкувала
вихідні принципи раціоналізму як впевненості в силу і всемогутність людського

розуму, а християнство дало європейській культурі систему абсолютних,
загальнолюдських цінностей та ідеалів. Відстоювання ідеалів істини, добра,
краси, справедливості стало ознакою класичної культури в цілому. Вплинув на

класичну філософію і ренесансний ідеал сильної та яскравої особистості,
активного діяча, людини-творця.
Таким чином, основними рисами, що притаманні філософії Нового часу є:
1. Зв’язок з наукою. Критика схоластики.

2. Впровадження в науку експериментальних і математичних методів
дослідження.

3. Розробка і застосування в процесі пізнання методів індукції і дедукції.
4. Раціоналізм і емпіризм як визначальні напрямки філософії Нового часу.
5. Розробка вчення про людину і її невід’ємні права.
6. Ідеї виховання, освіти, просвітництва у суспільному розвитку.

7. Розробка договірної теорії держави, вчення про її сутність та природне
походження.

2. Емпірико-сенсуалістична філософія (Ф. Бекон, Дж. Локк).
Суб’єктивний ідеалізм (Дж. Берклі, Д. Юм).
Першим філософом, котрий взявся за розробку наукового методу на основі

матеріалістичного розуміння природи, був англійський філософ Френсіс Бекон
(1561-1626). Природознавство, на його думку, є справжньою наукою, а фізика,
котра спирається на чуттєвий досвід – найважливішою частиною

природознавства. Згідно з його вченням, чуттєве пізнання – джерело будь-якого
пізнання.
Основною філософською працею Ф. Бекона є «Новий Органон», в якій він
з’ясував матеріалістичне розуміння природи і дав філософське обґрунтування

свого індуктивного методу пізнання. Бекон, з притаманною йому іронією,
критикував ідеалістичні, схоластичні погляди філософів Середньовіччя, які, на
його думку, нічого для науки та філософії не дали, бо вони підмінювали суть