Page 39 - 6555
P. 39

“Про  обертання  небесних  сфер”  (1543)  він  всебічно  розробив  і  математично
            обгрунтував  вчення  про  те,  що  Земля,  обертається  навколо  своєї  осі  й  у  той
            самий час є однією з планет, які обертаються навколо Сонця.
                    Подальший  розвиток  геліоцентричної  наукової  картини  світу  було

            здійснено  Г.  Галілеєм,  Дж.  Бруно,  І.  Ньютоном,  І  Кеплером.  Вони  зробили
            обгрунтований висновок про безліч світів, про безкрайність природи, відкрили і
            математично обгрунтували закони руху планет і закони всесвітнього тяжіння.

            Геліоцентризм  завдав  нищівного  удару  по  фантастичній  релігійній  картині
            світу, викликав скажене переслідування поборників наукового природознавства
            з боку ієрархів церкви. За вироком суду римських інквізиторів був спалений на

            вогнищі Дж. Бруно. Але всупереч лютому опорові церковників продовжувалася
            розробка  основ  матеріалістичного  світогляду,  що  спирався  на  досягнення
            передового природознавства.

                   Безпосередніми  спадкоємцями  багатьох  ідей  Відродження  стали  діячі
            Реформації  і  Просвіщення.  Зокрема,  в  Україні  деякі  ідеї  епохи  Відродження
            вплинули на діячів Києво-Могилянської академії і на Г. Сковороду





            ОСНОВНІ ТЕРМІНИ:

            Патристика (лат.  pater  –  батько)  –  сукупність  філософських  доктрин
            християнських мислителів (отців церкви) II – VII ст.
            Представлений  він  вченням  «отців  церкви»  –  Квінта  Тертулліана,  Августина

            Блаженного та ін. Відомим твердженням «Вірую, бо це абсурдно» Тертулліан
            висловив один із основних пр.
            инципів патристики – примат віри над розумом.
            Схоластика (лат.  scholastikos  –  учений,  шкільний)  –  філософське  вчення,  в

            якому поєднані релігійно-філософські засновки з раціоналістичною методикою
            та формально-логічними проблемами.

            Реалізм (лат. realis - суттєвий, дійсний) – філософський напрям, згідно з яким
            загальні поняття (універсалії) існують реально як сутності речей.
            Реалісти – Ансельм Кентерберійський, Фома Аквінський – вважали, що людина
            осягає ці сутності в поняттях розуму.

            Номіналізм (лат.  nomen  –  ім'я)  –  філософське  вчення,  що  заперечує
            онтологічне  значення  універсалій  (загальних  понять),  стверджуючи,  що
            універсалії існують не в дійсності, а тільки в мисленні.

            Номіналісти  –  Вільям  Оккам,  Жан  Буридан  –  вважали,  що  речі  одиничні,  не
            приховують ніяких універсалій.
   34   35   36   37   38   39   40   41   42   43   44