Page 38 - 6555

Відродження пропагувала велич людської діяльності, прагнула звільнити людину
від залежності перед богом. Сама назва «Ренесанс» або «Відродження» говорить
про відродження інтересу до античної філософії та культури, в яких починають
вбачати зразок для сучасності. Ідеалом знання стає не релігійне, а світське знання.

Поряд з авторитетом Святого Письма визнаються «на рівних» авторитети
античних мудреців. У філософії відбувається зміна у її предметності. Поряд з
природою, природними явищами до центру вивчення ставиться Людина,

особистість, її творчість, гідність, свобода. Цей новий напрямок одержав назву
гуманізму (від лат. humanus – людяний). Сучасне значення терміну «гуманізм»
пов’язане з людською гідністю, з повагою до людини, з відношенням до неї як до

вищої цінності, тобто з людяністю. Таке розуміння гуманізму виникне в історії
пізніше. У XV cт. термін «гуманізм» означав світську освіченість, на відміну від
освіченості церковно-теологічної. Гуманісти не були офіційно визнаними

філософами. Професійна, схоластична філософія була зосереджена в
університетах, підпорядкованих церковній владі. Гуманізм зароджується за
межами традиційної університетської науки як гуманітарне знання. Гуманісти
були вченими і філософами без вчених ступенів і звань. Вони були перекладачами

античної літератури, поетами, дипломатами, педагогами, публіцистами, знавцями
історії, філософії, міфології. Гуманісти відкидають традиційну схоластичну
манеру викладу.

Гуманістичні ідеї Відродження знайшли найбільш яскраве відображення
в образотворчому мистецтві, спочатку в Італії (у творах Боттічеллі, Рафаєля,
Мікеланджело, Леонардо да Вінчі), а згодом і в інших країнах Європи. Образ

діяльної людини був створений у літературних творах Ф. Петрарки, Дж.
Боккаччо, Т. Тассо та інших.
Гуманістичні ідеї Відродження втілювалися в сценічному і музичному

мистецтві, архітектурі, у соціальних утопіях (Т. Мор, Т. Кампанелла).
Німецький філософ, кардинал католицької церкви М. Кузанський (1401-
1464) прагнув з позицій пантеїзму зблизити нескінченного бога зі скінченним

світом. Він визнавав пізнаванність матеріального світу. Людина пізнає світ,
вважав Кузанський, за допомогою органів чуття, уяви і розуму. Лише останній
спроможний осмислити протилежності, властиві речам і явищам світу.

Діалектичність філософії Кузанського знайшла вияв у визнанні мислителем
вічності руху, змінюваності буття, “збігу протилежностей”. Він підкреслював,
наприклад, що розум так само близький до істини, як багатокутник до кола,
якого останній не досягає, скільки б не збільшувалося число сторін.

Перехід від геоцентричної до геліоцентричної картини світу відбувся в
природознавстві у XV-XVI ст. Обгрунтування геліоцентричної картини світу
було здійснене видатним польським ученим М. Коперником. У своїй роботі