Page 27 - 6555

кількість частинок-атомів, які відрізняються розміром, формою, фігурою.
Атоми рухаються в порожнечі під впливом необхідності, створюючи
різноманітні тіла, якості яких визначаються поєднанням атомів. Атомістична
теорія пояснює світ з нього самого, доводить його єдність і множинність,

можливість руху при єдності буття. Атом розуміють як єдність матеріального й
ідеального.

Підсумовуючи вищесказане, необхідно відзначити, що стародавні грецькі
філософи, розуміючи філософію перш за все як раціональне пізнання світу,
зробили спробу пояснення світу з нього самого, намагалися дослідити, чим є

Космос. На перший план висували проблему пошуку першооснови. Філософи
мілетської школи, Геракліт вбачали її в певній природній стихії - воді, повітрі,
вогні, але надавали їй не лише матеріального, але й символічного змісту,

намагаючись передати невизначену безконечну, безмежну, абсолютну основу
буття, проявом якої є весь світ. З проблеми першооснови поступово як
самостійна формується проблема засад буття, універсального закону, що керує

всім (Логос Геракліта, що надає сенс Космосу; Нус Анаксагора, необхідність
Демокріта). Поступово формуються суто філософські поняття, логічно-
раціональна форма викладення основ філософського знання.

4. Філософські ідеї періоду високої класики.

Фахівців з навчанні мудрості і красномовства в Стародавній Греції
називали софістами (від грецького "мудрець"). Софісти були першими

просвітителями в історії культури, які не лише самі шукали мудрості, але й
навчали інших, зробивши це своєю професією. Вони вчили своїх учнів, як
менш вагомими аргументами долати більш вагомі, щоб перемогти в диспуті (
суперечці). Визначні представники софістів - Протагор, Горгій. (V-IV ст. до

н.е.). Для них спільним є філософський релятивізм, тобто вчення про відносний
характер знання, моральних норм. Протагор говорив, що "людина є мірилом
усіх речей", а сутність речі залежить від її оцінки людиною. Вони звертали

увагу на особливості процесу пізнання, вважаючи, що єдиною для всіх ( тобто
об’єктивної) істини не існує: істина у кожного своя ( це називається
скептицизмом). Вони закликали вивчати саму людину, оголошуючи її об'єктом

пізнання.
Учнем софістів був Сократ(469-399 рр. до н.е.). Він сконцентрував свою

увагу на людині та її поведінці, вважав ці проблеми найважливішими для
філософії.

Для Сократа життя і людські вчинки, теорія і практика складали єдність:
знання (слово) визначає цінність діла, а діло - цінність знання. Настанова

Сократа на самопізнання - провідна ідея його філософії. "Пізнай самого себе" -