Page 26 - 6555

ст. до н.е.). Він стверджував, що першоосновою світу є вода, з якої все виникає
і в яку все перетворюється.

Учень Фалеса Анаксимандр (VI ст. до н.е.) піднявся до думки про
абстрактний характер першооснови. За принцип всіх принципів, початок всіх
початків він прийняв "апейрон", тобто безмежне. Він підкреслив відсутність у

першооснови визначеної якості. Безпочатковий, без’якісний, безмежний
апейрон уявляється як початок усього іншого, визначеного в початку, часі та
просторі. Узагальнюючи матеріальне, Анаксімандр підійшов до філософської
ідеї безкінечності, що складається з ідей безмежності (відсутності просторових

меж) і вічності (відсутності часових меж).

Анаксимен (585-525 рр. до н.е.) бачив основу світу в повітрі, Але пошуки
першооснови серед природних стихій заводили в логічній тупик - першооснова
не може бути частиною природи, оскільки те, що пояснюється (тобто природа),
точніше її частина, не може бути принципом пояснення, яким має бути

першооснова.

Піфагор початок всього сущого, причину, що визначає його
розмаїття, вбачав у числі – "Все є число". Світ, вважав мислитель, побудований
на основі числових пропорцій і є гармонійним. Піфагор розвинув принципи
раціонального типу мислення; запровадив сам термін „філософія” – любов до

мудрості.

В ідеї матеріальної першооснови внутрішньо закладена діалектика.
Найяскравіше діалектичні тенденції в ранній грецькій філософії проявились у
вченні Геракліта Ефеського (544-470 рр. до н.е.). Першоосновою світу він

вважав вогонь. Філософ пояснював буття як безперервний процес руху і зміни,
породжений єдністю і боротьбою протилежностей. Рушійною силою розвитку є
Логос, всезагальний закон, який ще розглядається у зв'язку з першоосновою.

Пізніше, наприкінці УІ- початку У ст.до н.е. одним з впливових центрів
філософії стає м. Елея. філософи елейської школи - Парменід, Зенон,

Ксенофан, на противагу діалектичним поглядам Геракліта і мілетської школи
висунули вчення про незмінну сутність буття, ілюзорність змін, відносність
руху. Парменід уперше запропонував поняття буття як єдність, цілісність

сущого. Зенон вперше поставив питання про проблеми безперервності і
безкінечності.

Проти ідей елеатів пізніше виступив Демокрит (460-370 рр. до н.е.). Він
переходить до множинної першооснови, подолавши ті труднощі в її розумінні,
які були в елеатів. За першооснову Демокрит прийняв "атом" (у перекладі з

грецької -"неподільний"). Під атомом філософ розумів матеріальну
першооснову і в той самий час сутність речей. Всесвіт містить безмежну