Page 22 - 6555
P. 22

існують якісь істини, які може досягнути й природний розсудок, як, наприклад,
            про те, що Бог є, що Бог єдиний тощо; ці  істини про Бога вочевидь довели  і
            філософи, яких веде світло природного розсудку…

              Для пізнання того, що розсудок може пізнати про Бога, потрібно багато знати
            заздалегідь,  бо  розгляд  майже  всієї  філософії  схиляє  до  пізнання  Бога;

            внаслідок  чого  з  частин  філософії  метафізика,  яка  тлумачить  божественне,
            підлягає  вивченню  в  останню  чергу.  Отже,  до  дослідження  згаданої
            божественної істини можна перейти тільки з великим (зусиллям) та старанням,
            і  (лише  деякі)  хочуть  узяти  на  себе  цю  роботу  через  любов  до  знання,

            природний  потяг  до  якого  Бог,  однак,  уклав  у  людський  розум…  Тому
            божественне  милосердя  виявило  рятувальну  передбачуваність,  (приписавши)
            приймати  на  віру  й  те,  що  здатен  дослідити  розсудок,  щоб  таким  чином  усі

            легко змогли бути причетними до пізнання Бога без сумніву та помилки.
                                                                       Фома Аквінский. Сума теологіі







            ЛЕКЦІЯ 2


            ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

              1.  Філософська думка Стародавньої Індії.

              2.  Особливості філософії Стародавнього Китаю.
              3.  Філософія Стародавньої Греції.

               4. Філософські ідеї періоду «високої класики».
               5. Ідеї та школи завершального етапу розвитку античної філософії.





                  1.Філософська думка Стародавньої Індії.

                   Певні  філософські  погляди  про  Всесвіт,  про  постійну  основу  речей,  що
              змінюються,  про  душу  людини  тощо  містяться  вже  у  ведичній
              давньоіндійській літературі, що зародилася в середині ІІ тис. до н.е. і являла

              собою  збірку  гімнів  персоніфікованим  силам  природи,  релігійних  ритуалів
              тощо.

                  У соціальній структурі Стародавньої Індії яскраво виражена протилежність
              каст. Головними з яких були: а) жреці (брахмани); б) військова аристократія
              (кшатрії); в) вільні общинники (вайшьї); г) нижчі верстви населення (шудри).

              Соціальне ділення на касти було освячене релігією.
   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27