Page 25 - 6555

всемогутності божества. Вони намагалися розкрити матеріальну першооснову
існуючого, вбачаючи останню у вогні, воді, землі, металі, дереві тощо. Все
існуюче ними розглядалося як єдність протилежних начал: чоловічого – янь і
жіночого – цинь. Діалектичною взаємодією цих начал вони пояснювали

нескінченний процес руху матерії. Матерію, що закономірно рухається,
китайські мислителі називали – ци. У своїх поглядах на світ, як закономірний
процес руху матерії, китайські філософи спиралися на відомі в той час наукові

досягнення (наявність місячно- сонячного календаря, знання тривалості року,
уміння визначати літнє і зимове сонцестояння за допомогою сонячного
годинника, прогнозування сонячних затемнень).

Найбільш відомою матеріалістичними школою Стародавнього Китаю був
даосизму. В центрі досліджень філософів цієї школи навколишня природа.

Дао, у вченні цієї школи, виступає як природній закон світу речей. Дао і
субстанція ци складають основу світу. Усе знаходиться в русі, зміні, й у цьому
процесі речі переходять у свою протилежність. У закон дао не можна

втручатися. Цей закон, вважав мислитель, обумовлює існування речей світу і
життя людей. Відкидаючи релігійні уявлення про божественне створення
світу, даосисти вважали його вічним таким, що знаходиться в стані

неупинного руху і зміни.
Найбільш впливовим ідеалістичним напрямом, що зберіг вплив до наших

днів, є філософське вчення, створене видатним мислителем Стародавнього
Китаю – Конфуцієм (551-479 рр. до н.е.). У концепції конфуціанства
освітлюються етико-політичні проблеми. Виходячи зі своєї етичної концепції,

автор роботи розглядав людину в зв’язку з її соціальною функцією, а процес
виховання – як підведення людини до виконання цієї функції. Однією з
вихідних категорій у вченні Конфуція виступає порядок, як норма конкретних

відносин, дій, правил.
3. Філософія Стародавньої Греції.

Дослідники виділяють такі основні етапи розвитку античної філософії:

І - натурфілософія (VІ – І пол. V ст. до н.е.),

ІІ - класична філософія (ІІ пол. V - ІV ст. до н.е.),
ІІІ- пізня антична філософія (кін. ІV ст.. до н.е. - У ст. н.е.).

Розвиток ідей в натурфілософських школах Стародавньої Греції

(мілетська, піфагорійська школа, Геракліт, елеати, античний атомізм).
Найдавніша з відомих нам філософських шкіл виникла в м. Мілет,

розташованому в Іонії (Мала Азія). Засновником її вважається Фалес, (сер. VІ