Page 25 - 6555
P. 25

всемогутності божества. Вони намагалися розкрити матеріальну першооснову
            існуючого,  вбачаючи  останню  у  вогні,  воді,  землі,  металі,  дереві  тощо.  Все
            існуюче ними розглядалося як єдність протилежних начал: чоловічого – янь і
            жіночого  –  цинь.  Діалектичною  взаємодією  цих  начал  вони  пояснювали

            нескінченний  процес  руху  матерії.  Матерію,  що  закономірно  рухається,
            китайські мислителі називали – ци. У своїх поглядах на світ, як закономірний
            процес руху матерії, китайські філософи спиралися на відомі в той час наукові

            досягнення  (наявність  місячно-  сонячного  календаря,  знання  тривалості  року,
            уміння  визначати  літнє  і  зимове  сонцестояння  за  допомогою  сонячного
            годинника, прогнозування сонячних затемнень).

                  Найбільш відомою матеріалістичними  школою Стародавнього Китаю був
              даосизму.  В  центрі  досліджень  філософів  цієї  школи  навколишня  природа.

              Дао,  у  вченні  цієї  школи,  виступає  як  природній  закон  світу  речей.  Дао  і
              субстанція ци складають основу світу. Усе знаходиться в русі, зміні, й у цьому
              процесі  речі  переходять  у  свою  протилежність.  У  закон  дао  не  можна

              втручатися. Цей закон, вважав мислитель, обумовлює існування речей світу і
              життя  людей.  Відкидаючи  релігійні  уявлення  про  божественне  створення
              світу,  даосисти  вважали  його  вічним  таким,  що  знаходиться  в  стані

              неупинного руху і зміни.
                  Найбільш впливовим ідеалістичним напрямом, що зберіг вплив до наших

              днів,  є  філософське  вчення,  створене  видатним  мислителем  Стародавнього
              Китаю  –  Конфуцієм  (551-479  рр.  до  н.е.).  У  концепції  конфуціанства
              освітлюються етико-політичні проблеми. Виходячи зі своєї етичної концепції,

              автор роботи розглядав людину в зв’язку з її соціальною функцією, а процес
              виховання  –  як  підведення  людини  до  виконання  цієї  функції.  Однією  з
              вихідних категорій у вченні Конфуція виступає порядок, як норма конкретних

              відносин, дій, правил.
                  3. Філософія Стародавньої Греції.

                 Дослідники виділяють такі основні етапи розвитку античної філософії:

                  І - натурфілософія (VІ – І пол. V ст. до н.е.),

                 ІІ - класична філософія (ІІ пол. V - ІV ст. до н.е.),
                 ІІІ- пізня антична філософія (кін. ІV ст.. до н.е. - У ст. н.е.).

                 Розвиток  ідей  в  натурфілософських  школах  Стародавньої  Греції

            (мілетська, піфагорійська школа, Геракліт, елеати, античний атомізм).
                 Найдавніша  з  відомих  нам  філософських  шкіл  виникла  в  м.  Мілет,

            розташованому в Іонії (Мала Азія). Засновником її вважається Фалес, (сер. VІ
   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30