Page 23 - 6555

Найдавнішим пам’ятником древньоіндійської літератури є Веди (Ригведа,
Яджурведа, Самаведа, Атхарведа). У них сформульовані уявлення про
людину, про світ, про моральне життя, про релігійні ритуали. Філософським
тлумаченням є Упанішади, що діляться на добуддистські і післябуддистські.

Бог тут розглядається як єдиний безтілесний, безсмертний.

Самостійне філософське вчення з’явилося в Індії у філософії локаята
(VIII-VII ст. до н.е.). Але найбільш розвинута матеріалістична течія чарвака
виникла у VII ст. до н.е. Школа чарваків стверджувала, що існує єдиний
матеріальний світ, Свідомість існує реально, вона є властивістю живого.

Етика чарваків пов’язана з тлумаченням насолод і страждань людини. Останні
усунути не можна, але можна звести до мінімуму, а насолоду зробити
максимальною.

Дослідженням проблеми людських страждань і шляхів звільнення від них
займалася і школа санкхья. Представники цієї школи в поясненні загальної

картини світу виходили з того, що є два начала світу – речовинне і духовне. У
поглядах на пізнання вони вважали, що є тільки дві пізнавальні форми:

сприйняття і логічний висновок. Джерело пізнання вони вбачали у Ведах.
Матеріалістичні погляди були притаманні і школі ньяйї. Її прихильники
вважали, що предмети існують раніш знань. Вчення про пізнання з їхньої

точки зору розгортається на основі логічних висновків і матеріалістичної
теорії буття. У ньому розглядаються також джерело і методи пізнання.

Прихильники філософії вайшешика висунули уявлення про атоми як
неподільні частинки усіх речей. Матеріальним носієм властивостей є

субстанції. Їх п’ять: вода, земля, світло, повітря, ефір. Вони якісно відмінні. У
філософії вайшешика вводиться вираз категорії як предмета, позначеного цим
терміном. Тому класифікація категорій тут збігається з класифікацією

предметів. Пізнання світу, відповідно до їхніх поглядів, веде до мудрості, а її
ціллю виступає звільнення від страждань і залежності від матеріального світу.

Джайнізм – це етичне вчення, яке вказує шлях звільнення душі від
підпорядкування її пристрастям. Мета цієї філософії – святість, особливий
спосіб поводження. Звідси в ній своє пояснення мудрості, джерелом якої

виступають не бог, а святі. У джайнізмі розкривається вчення про буття.
Існують речі, які наділені постійними і випадковими властивостями. Матерія
виступає як розділена на свої неподільні елементи, або як поєднана у виді
сполучення цих елементів. Простір і час розглядаються як неживі субстанції, а

рух і спокій – як умови їхнього буття.

Буддизм виник в Стародавній Індії в середині І тис. до н.е. Філософія
раннього буддизму поширювалася у вигляді притч і афоризмів засновника цієї