Page 32 - 6555

Душа, яка вже перебуває в часі та просторі. Поєднання Світової Душі й матерії
породжує природу. За Плотіном, матерія протистоїть "Єдиному" як зло. Все
прагне до поєднання з Благом, тобто з "Єдиним". Досягти "Єдиного" людина
може не через раціональне пізнання, а тільки через екстаз - позаінтелектуальне,

безпосереднє злиття душі з Богом.

Неоплатонізм був своєрідним завершенням античної філософії. І в той же час
він виходить поза межі філософії як теоретичного світогляду. Неоплатонізм - це
повернення до міфології, синтез міфології та філософії. Головне в

неоплатонізмі - вчення про потойбічність, надрозумність першооснови, і про
містичний екстаз як шлях до Істини. Не випадково для багатьох освічених
язичників шлях до християнства найчастіше пролягав через неоплатонізм.

Кінцем античної філософії вважається поч. VІ ст. н.е.

Основні терміни:

Апейрон (грецьк. apeiron – безмежне)– поняття, введене в філософію
Анаксимандром для визначення безмежної, невизначеної, без’якісної

першооснови. що перебуває у вічному русі. Шляхом виділення з апейрону
протилежностей і їх боротьби, стверджує філософ, виникла вся
багатоманітність речей. Поняття «апейрон» є важливим досягненням

давньогрецької філософії на шляху абстрактизації уявлень про першооснову.
Апорії ( грецьк.aporia – утруднення, безвихідне становище) -

парадоксальні положення Зенона, в яких він поставив проблеми безперервності
і кінцевості, сформулював питання про природу континууму /безперервного/,
яке є одним із вічних питань розуму.

Атараксія ( грецьк. ataraxia – незворушність) – стан душевного спокою
та незворушності. Одне з базових понять пізньої античної філософії; мета, до

якої повинен прагнути філософ.

Атомізм (грецьк. atomos – неподільний) – одна з концепцій
давньогрецькоЇ філософії, сформульована Левкіпом і Демокрітом, розвинена
Епікуром, Лукреціем Карром. Згідно з нею, походження і будова світу
пов’язуються з поняттям про атом як його першооснову.

Деміург ( з грецьк.demiurgis- майстер, в переносному сенсі –творець) У

філософії Платона, Аристотеля, неоплатоників – творець світу, одне з
визначень божества.

Логос (грецьк. logos- слово, думка, розум, закон) - термін, який в античній
філософії визначав всезагальний закон, основу світу, його порядок і гармонію.