Page 21 - 6555

або наляканий, або охоплений сильним бажанням, він терпить тільки звичайне
зло, на яке і міг би очікувати, – наприклад, хвороба чи бідність, яких зазнає,
потураючи власним пристрастям, – але й найвеличнішу, найостаннішу з усіх
бід і навіть не звітує перед собою…

Платон. Федон

Арістотель

Слід розглянути, які ті причини й початки, наука про які є мудрість… По-
перше, ми припускаємо, що мудрий, наскільки це можливо, знає все, хоча він і

не має знання про кожен предмет окремо. По-друге, ми вважаємо мудрим того,
хто здатен пізнати важке та таке, що нелегко збагненне людиною (адже
сприйняття відчуттями притаманне усім, а тому це легко й нічого мудрого в
цьому немає). По-третє, ми вважаємо, що найбільш мудрий у будь-якій науці

той, хто більш точний і більш здатен навчити виявленню причин, і, (по-
четверте), що з наук більшою мірою мудра та, яка бажана заради неї самої та
для пізнання, ніж та, яка бажана заради користі, що з неї мають, а (по-п’яте), та,

яка головує, –більшою мірою, ніж допоміжна, бо ж мудрому належить не
отримувати настанови, а наставляти самому, і не він повинен коритися іншому,
а йому – той, хто менш мудрий.

Ім’я (мудрості) необхідно віднести до однієї й тієї ж науки: це повинна бути
наука, яка досліджує першопочатки і причини…А що це не мистецтво

творення, пояснювали вже перші філософи. Бо ж і тепер, і раніше здивування
спонукає людей філософствувати, причому спочатку вони дивувалися з того,
що безпосередньо викликало здивування, а потім, потроху просуваючись у

такий спосіб далі, вони ставили собі питання про більш значне, наприклад, про
зміну положення Місяця, Сонця та зірок, а також про походження Всесвіту…
Якщо, таким чином, почали філософствувати, щоб позбавитися незнання, то,

вочевидь, прагнути знань почали заради розуміння, а не заради користі…. І так
само, як вільною називаємо ту людину, яка живе заради самої себе, а не для
іншого, так і ця наука єдина вільна, бо лише вона існує заради самої себе.

Арістотель. Метафізика

Фома Аквінський

Філософ визначає, що перша філософія є знання істини, не якої завгодно, а
тієї істини, яка є джерелом будь-якої істини і яка відноситься до першопочатку
буття для усіх речей; звідки випливає, що ця істина є початком усякої істини,

бо розпорядок речей в істині такий самий, як і в бутті…
Існують якісь істини про Бога, які перевершують будь - яку здатність

людського розсудку, як, наприклад, про те, що Бог (троїстий) та єдиний. Однак