Page 22 - 6507

вимагає значних фінансових витрат, вона є досить ефективною. На її
основі можуть створюватися педагогічні школи або педагогічні класи у
вищому навчальному закладі. Щось подібне за ідеєю зустрічаємо у наших
ВНЗ, які готують фахівців з творчих спеціальностей (музики, співу,
театрального, образотворчого мистецтва та ін.). У таких випадках
говорять: «Навчаюсь у консерваторії у класі народного артиста України
Д. Гнатюка», «Закінчив театральний інститут у класі кінорежисера М.

Болонського процесу інститут тьюторства широко ввійде у практику
навчальної діяльності вітчизняної вищої школи.
Наприкінці XIX – на початку XX ст. лекція як провідний метод
навчання зайняла визначальне місце у системі навчально-виховної роботи у
вищих освітніх закладах світу. Наприкінці XX і на початку XXI ст., як уже
згадувалося, дискутується питання щодо доцільності застосування лекції у
ВНЗ. Думки і вчених, і практиків розходяться.
Опитування студентів старших курсів Черкаського національного
університету імені Богдана Хмельницького дало такі результати:
- 78,4 % студентів переконані, що лекції мають займати провідне місце
у навчальному процесі;
- 13,6 % – що лекції потрібні лише з окремих дисциплін;
- 4,8 % – що за наявності сучасних джерел інформації лекції навряд чи
потрібні;
- 3,2% – що нині лекції у ВНЗ зжили себе.
У чому ж полягають переваги і слабкі сторони лекційної системи у
ВНЗ ? Суттєвими перевагами є такі:
– лекція дає можливість реалізувати одну зі стрижневих ідей гуманної
педагогіки (творча співпраця педагога зі студентами, спільна емоційна
взаємодія);
– лекція активізує мисленнєву діяльність студентів (звісно, якщо вона
кваліфіковано прочитана, уважно вислухана і зрозуміла);
– у лекції акумульовано великий обсяг наукової інформації з
урахуванням новітніх досягнень тієї чи тієї науки;
– у процесі читання лекції можна врахувати специфіку професійної
підготовки студентів, їхні інтереси;
– зміст лекції, процес читання містять у собі значні виховні можливості
з погляду розвитку інтелекту студентів, формування морально-духовних
якостей, культури спілкування, становлення професійної культури
майбутніх фахівців.

людям як особистість, як

, а головне –
органічна єдність чогось пізнаного розумом з чимось таким, що увійшло у

22