Page 21 - 6507
P. 21

добувати    знання,    а    тому    інформаційна    функція    викладача    втрачає

                               мають  повністю  витіснити  діяльність  викладача  як
          лектора.  Усі  ці  міркування  не  мають  аксіоматичного  характеру  і  є  лише
          предметом дискусії.
               Академік    С.  У.    Гончаренко    в    «Українському    педагогічному
          словнику»  дає  таке означення лекції: «Лекція – систематичний, послідовний
          виклад навчального матеріалу, будь - якого питання, теми, розділу, предмета,
          методів науки».
               З  погляду  методів  навчання  у  вищій  школі  лекція  належить  до
          словесних методів. Думається, що розуміння лекції як методу навчання має
          залишатися за цією дидактичною категорією як визначальне поняття. Разом з
          тим можна вважати лекцію і одним із видів навчальної роботи у вищій школі.
                                                                          . За
          соціально-економічних  умов  того  часу  постала  необхідність  прилучення  до
          освіти широких верств населення, а не лише представників знаті. Діалогічний
          вид  навчання  вже  не  задовольняв  потреб.  А  джерел  інформації  (на  той  час
          вони обмежувалися, в основному, книгою) було обмаль. Тому педагог, який
          мав  дещо  ширший  доступ  до  літератури,  систематизував  інформацію  у
          вигляді писаних текстів і на заняттях зачитував цей матеріал студентам. Це
          був своєрідний спосіб колективного розповсюдження і засвоєння інформації.
          Студенти конспектували лекції і так опановували програмний матеріал. Лише
          пізніше,  наприкінці  XIX    ст.,    поряд    з    лекціями    почали    застосовувати
          практичні,  лабораторні  заняття.
               Зрозуміло,  що  обмеження  навчальної  роботи  лише  лекціями
          збіднювало  ефективність  навчально-виховного  процесу.  На  противагу
          лекційному  навчанню  у  XVII  ст.  в  Англії  запроваджується  тьюторська
          система  навчання.  Щоправда,  її  елементи  виникли  ще  в  XIV  ст.  в
          Оксфордському і Кембриджському  університетах.  Тьютор  (англ.  tutor,  від
          лат.  tutor – спостерігаю, піклуюсь) – педагог-наставник в англійських «паблік
          скулз», старших класах граматичних шкіл і педагогічних коледжів. Тьютори
          висуваються з числа досвідчених викладачів цих шкіл.  У  навчальний  час
          вони    займаються    викладацькою    діяльністю,    а    після    занять  проводять
          виховну  роботу  з  кількома  учнями;  керують  їх  самостійною  навчальною
          роботою. Учні періодично (раз на тиждень) звітуються перед тьюторами про
          виконання  навчальних  завдань.  У  вищих  навчальних  закладах  студенти
          поділяються  на  невеликі  групи  на  чолі  з  тьютором,  який  допомагає  їм  у
          виборі  навчальних  курсів  для  самостійного  опрацювання,  керує  їхньою
          навчальною  роботою,  науковими  пошуками,  цікавиться  всіма  аспектами  їх
          життя. Студенти майже щоденно зустрічаються зі своїм тьютором, звітують
          про  результати  навчання.  Оскільки  у  багатьох  ВНЗ  Англії  самостійна
          навчальна  праця  студентів  є  основною  формою  навчання,  то  тьюторська
          система  вирізняється  порівняно  високою  ефективністю.  Вона  спрямована
          передусім на виховання інтелектуальної еліти. Хоча  тьюторська  система  й


                                          21
   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26