Page 113 - 6415

бюджетного дефіциту є найпростішим у розв'язанні проблеми,
однак він заборонений законодавчо.
Монетизація – центральний банк запускає механізм
друкування нічим не забезпечених грошей, що вирішує проблеми

дефіциту бюджетних ресурсів. Є небезпечним, оскільки емісія
збільшує пропозицію грошей в обігу і порушує пропорції,
описані рівнянням Фішера:

MV=PQ , (7.1)

де М – пропозиція грошей;

V – швидкість обороту грошей;
Р – середні ціни;
Q – пропозиція продукту.

Унаслідок монетизації дефіциту бюджету держава може
отримати сеньйораж – дохід від друкування та карбування
грошей. Він виникає, якщо темпи зростання грошової маси

перевищують темпи зростання реального ВВП, у результаті чого
середній рівень цін збільшується і в країні починає наростати
інфляція. У зв'язку з цим усі економічні агенти платять
своєрідний інфляційний податок, що виникає шляхом

перерозподілу частини їхніх доходів на користь держави через
ціни що зростають. Інфляційний податок – це втрата капіталу
власниками грошових коштів унаслідок інфляції.

Інфляційний податок

ІП = ТЗ , (7.2)
р
де Т – річний темп інфляції, %;
З – запаси грошових коштів економічних агентів у реальному
р
вираженні.

Покриття бюджетного дефіциту за допомогою боргового
фінансування, тобто здійснення державних запозичень за рахунок
випуску та реалізації державних цінних паперів (облігацій,

казначейських векселів тощо) на внутрішньому та зовнішньому
ринках за визначених умов, витісняє частину інвестицій із
виробничого процесу, зумовлює зменшення чистого експорту,
збільшення ринкової ставки відсотка і зниження споживчих

видатків.
Державні цінні папери "зв'язують" частину грошових коштів
населення та фінансових ресурсів підприємств, зокрема

комерційних банків, які у зв'язку з цим виконують менше

105