Page 116 - 6415
P. 116

Проблему  вибору  моделі  фінансування  можна  розглядати
            досить широко: який із способів "податкові фінанси" або "боргові
            фінанси"  більше  відповідає  вищим  цілям  розвитку  суспільства,
            забезпечує  оптимальний  розподіл  між  державою  і  приватним

            сектором?  Першим,  хто  дослідив  податкові  та  боргові  фінанси
            був Д. Рікардо, Він дійшов висновку, що ці дві форми фінансів
            однаково  впливають  на  характер  і  обсяг  суспільного  добробуту

            ("теорема  еквівалентності  Рікардо").  Тобто  у  відносинах
            платників  податків  з  державою  податки  і  борги  сприймаються
            приватними особами однаково, але підвищена сплата податків з
            метою погашення державного боргу вже викликає невдоволення.

            Тому  Д.  Рікардо  підсумовує,  що  система  боргів  більш
            спустошлива           для      національного           капіталу,       ніж      система

            оподаткування такого самого розміру.
                   Щодо теореми еквівалентності Д. Рікардо і нині полемізують.
            Основна  тема  дискусії  -  поведінка  приватного  сектору,  стан
            економіки,  господарські  ефекти  фіскальної  політики  держави  за

            змішаного податково-боргового фінансування бюджетних витрат.
                   Необхідно  зауважити,  що  жоден  із  способів  фінансування
            дефіциту державного бюджету не має абсолютних переваг перед

            іншими і не є повністю безінфляційним.
                   Вплинути  на  бюджетний  дефіцит  в  Україні  для  його
            подолання можна шляхом упровадження таких заходів:

                   – збільшення темпів зростання ВВП;
                   –  зменшення  витрат  на  утримання  апарату  державного
            управління;

                   – проведення адміністративної реформи;
                   –  структурна  перебудова  Збройних  сил  країни  та
            оптимізація витрат на оборону;
                   –  реформування  системи  оподаткування  за  методологією

            А. Лаффера для зниження податкового тиску;
                   – скорочення зон пільгового оподаткування;
                   – надання більшої самостійності місцевим бюджетам;

                   –  перехід  від  фінансування  економіки  до  її  кредитування
            тощо.








                                                       108
   111   112   113   114   115   116   117   118   119   120   121