Page 219 - 6414

За географічною спрямованістю левова частка інвестицій ТНКр
зосереджується в інших країнах Третього світу і незначна – в розвинутих. Саме
ця обставина – відмінність в якісних та кількісних характеристиках
маркетингового середовища країн з низьким та високим рівнем економічного
розвитку – істотним чином впливає на обрання різних маркетингових стратегій.
Під таким кутом зору і доцільно розглянути своєрідність здійснення ТНК
маркетингової політики.
При проникненні на ринки країн, що розвиваються, ТНКр обирають, як
правило, країни бідніші й менші за розміром, рівень заробітної плати та
організаційні витрати в яких набагато нижчі, ніж у країні базування. Так, ТНК
із відносно багатих Аргентини, Бразилії, Мексики є основними інвесторами в
бідніші та менші за розміром країни – Еквадор, Парагвай, Уругвай. Більшість
ШІ Індії спрямовано в Азію та Африку. Тут спостерігається застосування
класичної схеми традиційного (постадійного) МЖЦТ. Компанії отримують

технології з розвинутих країн, адаптують їх до вимог своїх внутрішній ринків, а
згодом, для максимального використання потенціалу МЖЦТ за наявності
попиту в бідніших країнах, перебазовують своє виробництво саме в ці країни.
На ринку цих країн ТНКр (зокрема це стосується фінансово-промислових
груп (чеболі) з Південної Кореї) здійснюють досить агресивну маркетингову
політику та обмежують вплив інших іноземних конкурентів. На підставі
класифікації конкурентних маркетингових стратегій таку діяльність можна
ідентифікувати як стратегію "лідерів".
Збільшення частки компанії на зарубіжному ринку забезпечується через
здійснення стратегії, головною метою якої є підвищення рентабельності за
рахунок досягнення конкурентної переваги, пов'язаної з економією на витратах.
Переваги ТНК на ринках Третього світу демонструє матриця "базових
стратегій" за М. Портером – це перевага за витратами.
Більшість підприємств, створених південнокорейськими ТНК за
кордоном, виробляють працемістку та стандартизовану продукцію. З кінця 80-х
років вони, як і інші ТНК, у зв'язку зі зростаючими витратами праці, цінами на
землю та ціновою конкуренцією з боку зарубіжних конкурентів на
внутрішньому ринку змушені були шукати робочу силу із ще нижчою
заробітною платою. В 90-х роках корейці спрямували свої інвестиційні потоки
в Китай і В'єтнам. Зокрема, йдеться про такі трудомісткі галузі, як електроніка,
виробництво текстилю, взуття, автомобілі.
Конкурентною перевагою корейських ТНК є їхня здатність реалізувати
свої проекти за кордоном з меншими, ніж у конкурентів, витратами.
Позитивний вплив на посилення присутності цих компаній на зарубіжному
ринку, зокрема на стадії організації та розгортання зарубіжного виробництва,
здійснюють міжнародні структури маркетингу, створені ними у попередні роки.
Йдеться передусім про корейські торгові компанії, що є філіями провідних ТНК
і використовуються як механізм налагодження необхідних контактів між
корейськими фірмами та їх партнерами в країні розміщення філії.

219