Page 22 - 6408

завдання – першочергові, найближчі, кінцеві, поставлені, вузлові, особливі,
конкретні, визначені;
дані експерименту – дослідні, другорядні, конкретні, цифрові, сучасні, останні,
попередні, перевірені, вичерпні, повні, додаткові, вихідні, цінні, надійні;
дослідження – наукове, об'єктивне, теоретичне, експериментальне, дослідне,
загальне, конкретне, фундаментальне, систематичне, поглиблене, глибоке, актуальне,
серйозне, цінне;
експеримент – аналогічний, подібний, важливий, цікавий, унікальний, успішний,
проведений;
інформація – точна, вичерпна, повна, важлива, цінна, необхідна, отримана,
оперативна, достатня, нова;
матеріал – науковий, експериментальний, довідковий, статистичний,
фактичний, зібраний, систематизований, отриманий, використаний, великий,
багатий, різноманітний, достатній, достовірний;
мета – важлива, головна, наукова, практична, конкретна, реальна, поставлена,
вказана;
питання – актуальне, принципове, теоретичне, практичне, загальне,
конкретне, важливе, складне, спірне, правомірне;
проблема – наукова, фундаментальна, актуальна, важлива, ключова, провідна,
гостра, часткова, глобальна.
спостереження – наукові, об'єктивні, спеціальні, візуальні, ретельні, численні,
систематичні, важливі, подальші, проведені.
Важливо також правильно розташувати в науковому тексті ключові слова. Тут
треба зважати на те, що людина за своєю природою великою мірою схильна до
стереотипів. Словом, вона не прагне до оригінального, її влаштовує заведений порядок.
І читаючи тексти, вона чекає на те, що їй уже відоме з попереднього досвіду. Це,
зокрема, стосується структури тексту і його частин. Прогнозування змісту тексту
починається від найпростішого: усі знають, що передмова міститиме загальні
відомості, у змісті можна побачити коло висвітлюваних проблем і вирішити, чи варто
взагалі читати текст. Читач має у підсвідомості уявлення щодо структури частин
тексту: він звик, що на початку частини можна побачити основне, а наприкінці —
думку автора щодо основного. А тому ключові слова повинні бути або на початку, або
в кінці частини, а ще краще — і на початку, і в кінці.
Те, які слова є ключовими, підкаже читачеві й тип викладу — опис, розповідь чи
міркування.
Побачивши, що частина тексту є опис, читач зосередить свою увагу на
предметові опису (а предмет, як відомо, позначається іменником). Якщо йтиме
розповідь про перебіг експерименту, основна увага приділятиметься діям (безумовно,
дієсловам). У міркуваннях читач намагатиметься виділити ціле речення, оскільки
тільки в реченні відображається судження.
Переважна більшість наукових текстів містить різні щодо типу викладу частини.
Через те чергуйте опис, міркування і розповідь — і тоді ваше наукове дослідження
буде приємно читати всім.
Організація змісту навколо головної ідеї в частинах з різним типом викладу
здійснюється неоднаково. Так, наприклад, у розповіді обов'язковою є пряма чи
обернена хронологія; опис відображає рух погляду спостерігача за об'єктом, різні типи
класифікації тощо; у міркуванні відбивається структура доказу чи інша закономірність
процесу пізнання.

22