Page 17 - 6408

Враховуючи досвід країн ЄС щодо регулювання міжрегіонального
співробітництва, активізація співпраці областей України повинна відбуватися як на
міжнародному, так і національному рівнях.
Зміцнення місцевої демократії, посилення прозорості адміністрацій і
наближення державних органів влади до громадян – користувачів державних послуг –
є пріоритетними напрямами роботи французького уряду й адміністрацій усіх рівнів у
руслі державної реформи на найближчі роки.
Підкреслена логічність викладу в науковому тексті виявляється також у
вживанні однорідних членів речення із узагальнювальним словом, які розкривають
родове поняття за допомогою вужчих видових понять. Наприклад:
Досліджуючи особливості регіональної політики в період до 2012 року,
В. Чужиков відзначає такі основні інструменти її реалізації: інвестиційні гранти,
субсидіювання відсоткових ставок, податкові пільги, субсидії, пов’язані з
використанням робочої сили, транскордонні пільги.
Широко вживаються у наукових текстах вставні слова і словосполучення, які
увиразнюють логіку мислення, послідовність викладу (по-перше, по-друге, відповідно,
отже). Наприклад:
По-друге, цей орган центральної виконавчої влади має бути об’єктивним і
незалежним, міжгалузевим та міжрегіональним, підпорядковуватися Кабінету
Міністрів України.
Для об’єднання частин тексту, зокрема тісно пов’язаних логічними зв’язками
абзаців, використовуються слова і словосполучення, які вказують на цей зв’язок (тому,
спочатку, потім, насамперед, насамкінець). Наприклад: Насамперед необхідно
зазначити, що питання генези та розвитку індивідуальної складової ділової
активності досі не вивчене.
Підкресленій логічності й послідовності викладу сприяє також і прямий порядок
слів у реченні.
Писемна наукова мова має й суто стилістичні особливості. Об’єктивність
викладу — основна її стилістична риса. Звідси наявність у тексті наукових праць
вставних слів і словосполучень на позначення ступеня достовірності повідомлення.
Завдяки таким словам той чи інший факт можна подати як достовірний (насправді,
зрозуміло), припустимий (треба гадати, очевидно), можливий (можливо, ймовірно).
Обов’язковою вимогою об’єктивності викладу матеріалу є вказівка на джерело
повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу. У тексті це можна реа-
лізувати за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень (за повідомленням,
за відомостями, як свідчить, на думку, за даними, на нашу думку).
У науковому мовленні вже досить чітко сформувалися певні стандарти викладу
матеріалу. Наприклад, експерименти описуються зазвичай за допомогою особових
дієслівних форм на -но і -то (одержано, вирішено, проаналізовано). Використання
подібних синтаксичних конструкцій дає змогу сконцентрувати увагу читача на самій
дії. Суб’єкт дії при цьому залишається невизначеним, оскільки вказівка на нього в
таких наукових текстах не обов’язкова.
Стиль писемного наукового мовлення — це безособовий монолог. Тому виклад
ведеться від третьої особи, бо увага зосереджена на змісті та логічній послідовності
повідомлення, а не на суб'єкті.
Вираз авторства через ми дає змогу відобразити власну думку як думку певної
групи людей, наукової школи чи наукового напрямку. І це цілком зрозуміло, оскільки
сучасну науку характеризують такі тенденції, як інтеграція, колективність творчості,

17