Page 19 - 6408

через недоречне використання так званих прийменникових сполук, позбавляючи його
емоційності і стислості (у справі, по лінії, за рахунок, у частині).
Буває, що в науковій роботі виникає необхідність подати у відповідній
послідовності певні алгоритмічні операції, порівняти класифікації різних дослідників.
У таких випадках використовують складні безсполучникові речення, у першій частині
яких містяться слова із узагальнювальним значенням, а в наступних — такі, що за
пунктами конкретизують зміст першої частини. При цьому рубрики переліку
будуються однаково, подібно до однорідних членів з узагальнювальними словами.
Порушення однаковості рубрик у переліку — доволі поширений недолік мовлення
багатьох досліджень.

9.2. Науковий текст: комунікативно-рецептивний аспект

Спілкування в науковій сфері проходить, як правило, письмово. За своє життя
науковець складає безліч текстів різного призначення — в одних він аналізує погляди
інших учених і обґрунтовує необхідність їх зміни, в інших — описує запропоновану
ним класифікацію тощо. У будь-якому разі створенню тексту передує бажання автора
змінити щось у системі поглядів його потенційних читачів або спонукати їх до якихось
дій. Отже, насамперед автор повинен вирішити наодинці із собою: для кого я пишу і
для чого я пишу? Від цього будуть залежати подальші дії — вибір форми й композиції
тексту, його розміру, поділу на частини, поєднання цих частин, використання мовних
засобів тощо.
Давно доведено, що світ існує у свідомості людини у вигляді величезної
кількості моделей, які різні за своєю природою і структурою. Ці моделі, які
утворюються в мозку людини внаслідок інтелектуального опрацювання інформації,
мають, як правило, нелінійну форму, вони дво-, три- й багатовимірні. А текст, як
відомо, має лінійну будову.
Як же перетворити нелінійну структуру в лінійну?
Насамперед треба добре уявити модель у нелінійному вигляді — побачити всі її
складові, простежити зв’язки між ними. Слід розкласти цю модель на такі частини, щоб
кожна з них відображала той чи інший аспект проблеми. Причому всі ці частини в
сукупності повинні відображати цілісність самої моделі. Власне, це той перший план,
який ви складаєте перед створенням будь-якого тексту, — план того, про що треба
написати. Зрозуміло, що перший план нечасто буває схожим на остаточний, але він —
необхідний етап організації тексту.
Далі встановлюють ієрархію окреслених (запланованих) частин — вирішують,
які з них відображають головні моменти (сторони) вашої моделі, а які є допоміжними,
тобто сприяють доведенню основного.
Необхідно проаналізувати логічні зв’язки між окремими частинами й на основі
аналізу визначити послідовність цих частин. На цьому етапі складаєте остаточний план
з розділами, підрозділами, пунктами й підпунктами. Для цього доведеться знехтувати
другорядними деталями, щоб вони не заважали сприймати основне: їх треба вилучити з
плану, винести в дужки, в додатки, у виноски, тобто розмістити за межами основного
тексту.
Слід вирішити, наскільки детально ви висвітлюватимете кожну частину. Ступінь
конкретизації інформації залежить і від потенційного читача, і від загальної
інформаційної насиченості вашого тексту. Ось це останнє — надзвичайно важливе:
якщо зумієте ввести до кожної частини стільки інформації й конкретизувати її такою

19