Page 27 - 6408

політики, забезпечення її реалізації та надання послуг фізичним і юридичним особам»
[25, c. 12].
Добре, щоб цитування було повним, без перекручень і довільного скорочення
авторського тексту. У разі ж необхідності пропуску певних слів, словосполучень
цитати ставлять три крапки. Наприклад:
Наталія Богданова переконана, що «прогресивні перетворення у суспільстві
можливі лише тоді, коли в цей процес активно залучається талановита молодь…»
[7, c. 15].
Дуже добре, щоб цитати подавалися насамперед з першоджерел, а не з праць
інших авторів. Першоджерелом вважається першодрук або академічне видання тексту.
У рідкісних випадках, коли першоджерело дійсно недоступне (архівне), можемо
скористатися цитатою з іншого видання, однак при цьому обов'язково перед
бібліографічним джерелом зазначимо: «цитується за». Наприклад:
На думку О. М. Степанової, «професійна компетентність державних
службовців –– це вміння ефективно здійснювати конкретну діяльність у сфері
державного управління» [Цит. за: 18, с. 26].
Якщо ж при цитуванні були виділені деякі слова, в дужках подається спеціальне
застереження, яке пояснює виділення. Частіше за все ставляться ініціали – ім’я та
прізвище автора наукового тексту. Наприклад:
Згідно з чинним законодавством України «підвищення кваліфікації службовців
органів державного управління –– це навчання з метою вдосконалення та поглиблення
професійних знань, умінь і навичок (складових професійної компетентності)
(уточнення наше. –– Г. К.), необхідних для ефективного вирішення завдань професійної
діяльності» [1, с. 15].
Водночас стежмо за тим, щоб текст статті не був перевантажений суцільними
цитатами, бо складається враження компіляції роботи, її реферативності, відсутності
авторського бачення проблеми.
Непряме цитування (виклад думок інших авторів своїми словами) подається без
лапок і має бути гранично точним. Наприклад:
Як констатує М. Студенікіна, контроль –– це одна з основних функцій
управління, яка є методом управління, представляє одну із стадій управлінського
процесу і є засобом забезпечення законності та державної дисципліни [8].

9.4.2 Посилання на наукові джерела
Кожна цитата неодмінно супроводжується посиланням на використане джерело.
Посилання –– це сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю,
згаданий чи аналізований у тексті документ. Наприклад:
«Мова, –– наголошував В. Гумбольдт, –– це об’єднана духовна енергія народу,
що дивовижним чином закріплена у відповідних звуках і в цьому вияві та через
взаємозв’язок своїх звуків зрозуміла всім мовцям...» [1, с. 349].
Запис [1, с. 349] указує на перше джерело в бібліографії і його сторінку 349.
Розглянемо різні приклади запису посилань на використані джерела.
1. Деякі науковці ототожнюють політичну еліту з правлячою елітою [6; 8; 19].
2. Існує велика кількість класифікацій функцій управління [4; 5; 6; 7; 8].
3. Координація як функція управління –– «процес, спрямований на забезпечення
пропорційного й гармонійного розвитку різних сторін об’єкта управління за
оптимальних для даних умов витрат» [7, 12].

27