Page 34 - 6383
P. 34

Отже, величина дотичного напруження τ ν  залежить від двох незалежних
               змінних  l  і  т.  Для  визначення  екстремуму  цієї  величини  необхідно  взяти
               часткові похідні від τ ν  по l і т і прирівняти їх до нуля:
                                   2
                               
                                          2    2                       2             2
                                       2l  1   3     2  1   3    1   3   l   2   3  m   3  0  ,
                               l
                                   2
                               
                                           2    2                       2             2
                                       2m   2   3     2  2   3   1   3    l    2   3  m    3   0  .
                               m
                      Після скорочення першого рівняння на ( σ 1  - σ 3  ), а другого на ( σ 2  - σ 3  )
               отримаємо  наступну  систему  рівнянь  для  знаходження  значень  l,  т,  п,  що
               задовольняють умову екстремуму дотичного напруження τ ν:

                                           l{ σ 1 - σ 3  - 2[(σ 1 - σ 3) l² + (σ 2 - σ 3) m²] }= 0,
                                        m{ σ 2 - σ 3  - 2[(σ 1 - σ 3) l² + (σ 2 - σ 3) m²] }= 0,       (16.21)
                                                        l² + m² + n² - 1 = 0.
                      Умовам l = т = 0 і n = 1 відповідають основні площини, на яких дотичні
               напруження  рівні  нулю.  Якщо  ж  l  ≠  0,  а  т  =  0,  то  друге  рівняння
               задовольняється за будь-якого значення l, а перше — задовольняється за умови
                                                  σ 1 - σ 3  - 2(σ 1 - σ 3) l² = 0,
               звідки 2l² = 1, а l = ±1/ 2 . Тоді з третього рівняння (1.20) для п отримаємо    п =
               ±1/ 2 . Аналогічно можна отримати при l = 0 і т ≠ 0 з першого рівняння т =
               ±1/ 2  і з третього також п = ±1/ 2 .
                      У результаті для кутів, що характеризують напрям площин екстремальних

               дотичних напружень, отримаємо таблицю 16.4.
                      Перші  три  рядки  таблиці  відповідають  напрямам  нормалей  ν,  що
               збігаються з головними осями координат.
                         Таблиця 16.4 – Напрям площин екстремальних дотичних напружень
                                               l              m               n

                                               0               0             ±1
                                               0              ±1              0
                                              ±1               0              0
                                               0                2 / 1          2 / 1
                                                 2 / 1        0                2 / 1
                                                 2 / 1         2 / 1        0

                     Інші  три  рядки  відповідають  площинам,  що  проходять  через  одну  з
               головних осей і що ділять кут між двома іншими навпіл. Отже, виявляється,
               що  площини  екстремальних  дотичних  напружень  складають  з  основних
               площинами кут, рівний ±45°. Підставляючи у вираз (16.45) для τ² ν значення l, m,
               n, що перетворюють його в екстремум, набудемо таких екстремальних значень
               дотичних напружень:
                                                                                
                                    max      2  3  ,    max      1  3  ,    max      1  2  .
                                                                          
                                               2                   2                  2
               Оскільки σ 1 > σ 2 > σ 3, то τ max = ±(σ 1 — σ 3)/2.



                                                              34
   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38   39