Page 68 - 6359

4.3 Структура і зміст дидактичного процесу

На основі вищевикладеного, навчання можна визначити як
спеціально організований процес пізнання. Процес пізнання,
засвоєння знань, як ми встановили вище, проходить через
розумову діяльність людини і включає в себе ряд ланок
психологічної діяльності (психологічних процесів), тісно
пов’язаних між собою: відчуття, сприйняття, уявлення,
осмислення, розуміння, запам’ятовування та інші психологічні
процеси.
Засвоєння знань – мета і результат вивчення певної учбової
дисципліни, науки. Активне засвоєння починається з постановки
пізнавальної задачі і усвідомлення її студентом, відтворення у
них знань і досвіду, з якими необхідно пов’язати новий учбовий
матеріал. Виходячи з рефлекторної теорії, набуття та засвоєння
знань, навичок та вмінь розглядається як проявлення складної
асоціативної діяльності учня у вигляді послідовного формування
все більш складних тимчасових зв’язків (систем асоціації). Таким
чином, в процесі навчання відбувається формування
різноманітних рівнів розуміння: розуміння зовнішньої сторони
предметів та явищ (розуміння - впізнавання); розуміння сенсу
явищ і процесів (розуміння – знання), яке, в свою чергу
досягається через власне знання і засвоєння операційних навичок,
пов’язаних з цим знанням. Розумінню учбового матеріалу на
рівні впізнання відповідає наступна ситуація: може передати
основні положення вивченого матеріалу і використовувати їх у
практичній роботі, але систематизація отриманих знань поки не
відбулась, вони ще не склалися в структурі свідомості, не
увійшли в модель знання особистості. Втіленням подібного
розуміння є той випадок, коли учень вірно виконує всі дії, але
пояснити, чому він робить саме так і саме в такій послідовності,
він не в змозі. Можна сказати, що його розуміння не знаходить
вербального вираження. Перехід від розуміння – впізнавання до

68