Page 63 - 6359

 судження – форма мислення, що включає в себе
ствердження або заперечення зв’язку між предметами чи
явищами;
 висновок – форма мислення, при якій на основі декількох
суджень виводяться нові судження;
Виділяють такі види мислення:
 наочно – дійове, що здійснюється під час практичних дій
з конкретними предметами;
 наочно – образне, що передбачає оперування образами та
уявами;
 словесно-логічне (абстрактне), що оперує логічними
формами мислення.
Усі види людського мислення нерозривно пов’язані з
мовленням – процесом формулювання та передачі думки за
допомогою мови. У мовленні встановлюються зв’язки між
значеннями слів, тому воно єдиною можливою формою
словесно-логічного мислення. Досліди показали, що жодна
складна думка не може бути виражена без внутрішнього
мовлення, проявом яких у вигляді електричних сигналів можна
зареєструвати спеціальними приладами.
Розвиток мислення можливий насамперед за умови
усвідомлення закономірностей розумової діяльності. Підвищує
продуктивність розумової діяльності розвиток таких якостей
мислення, як самостійність, глибина розуму, критичність, широта
розуму та ін.
Засвоєння інформації (навчання) та засобів її застосування
(мислення) відбувається в межах підсистем накопичення й
встановлення у довготривалій пам’яті. Підсистема накопичення
діє так, де нова інформація заучується і асимілюється існуючим
базисом знань. Базис знань можна описати як асоціативну
мережу концепцій, понять, що відрізняється у різноманітних
особистостей об’ємом, організацією і доступністю її інформації.

63