Page 62 - 6359

Мислення – вища форма психічного відображення.
Мислення встановлює зв’язки і відносини між предметами і
явищами, які пізнаються. В основі мислення лежить складна
аналітико-синтетична робота головного мозку.
Основні властивості мислення:
 абстрагованість, яка полягає в тому, що, думаючи о будь-
яких явищах, ми виділяємо тільки ті ознаки, які важливі для
вирішення проблеми, відволікаючись від несуттєвих;
 узагальненість, що передбачає в результаті виділення
важливих, суттєвих ознак зосередження думки на тому
загальному, що характеризує цілі класи явищ.
Сам процес мислення розгортається в певній послідовності
за допомогою таких операцій:
 порівняння – співставлення виділених ознак предметів і
явищ з метою знаходження спільних та відмінних їх
властивостей:
 аналіз (від грецької analysis - розкладання,
розчленування) – розумове розчленування предмета чи явища на
частини, виокремлення певних його елементів, властивостей,
зв’язків;
 синтез (від грецької synthesis – з’єднання, укладання) –
розумове відновлення цілого з частин, з’єднання різноманітних
сторін, елементів, предметів чи явищ в єдине ціле;
 абстракція (від лат. відвернення уваги) – розумове
вичленування суттєвих властивостей, ознак предметів чи явищ
при одночасному відверненні від несуттєвих;
 узагальнення – розумове об’єднання предметів чи явищ
за їх загальними суттєвими ознаками.
Мислення оперує елементарними (образ, уявлення) і
логічними формами мислення. До останніх відносяться:
 поняття – форма мислення, що відображає суттєві
властивості, зв’язки та відносини предметів або явищ, що
виражені словом чи групою слів;

62