Page 72 - 6294

71

Вперше термін «освітня технологія» з’явився у США у 30-х роках
минулого століття. Як зазначає О. Пєхота, можна умовно виділити три етапи

розвитку педагогічної технології, кожен із яких характеризується перевагою
тієї чи іншої тенденції.

Основною тенденцією першого етапу (1920—1960 рр.) було підвищення
якості викладання, яке розглядалося як єдиний шлях, що приводив до

ефективного навчання. Здійснювалися спроби підвищення ефективності

викладання шляхом підняття інформаційного рівня навчання при

використанні засобів масової комунікації.

Другий етап (1960—1970 рр.) характеризувався перенесенням акценту на

процес навчання, що пов’язано з розвитком концепції програмованого

навчання, яке вимагало суворого врахування вікових та індивідуальних

відмінностей учнів. Увага до процесу навчання привела до усвідомлення

факту, що саме він визначає методику навчання та є критерієм успіху в

цілому.

Третій етап, сучасний, характеризується розширенням сфери

педагогічної технології. Якщо раніше її функції зводилися фактично до

обслуговування процесу навчання, то нині педагогічна технологія претендує

на провідну роль у плануванні, організації процесу навчання, розробці

методів і навчальних засобів. Характерною тенденцією розвитку сучасної

педагогічної технології є використання системного аналізу у вирішенні

практичних питань, пов’язаних зі створенням та використанням навчального

устаткування і технологічних засобів навчання [16, с. 12].

Сучасна освітня технологія у навчальному закладі — це науково

обґрунтована й унормована за метою підготовки спеціалістів, змістом освіти,

місцем і терміном навчання система форм, методів, засобів і процедур, що

використовуються для організації та здійснення спільної навчальної

діяльності тих, хто навчає, та тих, хто навчається (К. Бондарера, О. Козлова)

[2]. У зв’язку з цим правомірним є розмежування таких понять, як «освітня

технологія», «педагогічна технологія», «технологія навчання (виховання,