Page 51 - 6294

50

мають стати власним надбанням особистості. Звісно ж, що однією з
найважливіших умов якості знань учнів є якість знань самого викладача,

який організовує процес їх переводу у внутрішній план особистості студента.
Однак, в наш час, як стверджує автор в одній із своїх книг з духовного

виховання в сучасних умовах, надзвичайно поширеним є таке явище: все
духовне життя людини і починається, і закінчується тільки в голові, не

доходячи до серця; входять моральні знання через слух, через розум,

прокручуються у свідомості, переосмислюються, часто переінакшуються по-

своєму і зразу ж через язик виносяться назовні. Але такі знання, не

випробувані, не вистраждані діяльним життям, боротьбою, - пусті. Людина,

яка повчає не з духовного досвіду, а з книжкою, за словами одного із старців,

подібна художнику, який пропонуючи воду людині, що почуває спрагу,

малює її фарбами на стіні. Існують знання, глибокої сутності яких неможливо

збагнути одним розумом. Навіть наймудріший із мудреців премудрий

Соломон радив: «Не покладайся на розум твій» (Притч. 3, 5). Способом

пізнання таких знань є духовний досвід. Англійський філософ Бекон

Веруламський писав: «Ми повинні наш дух розширювати до величі таємниць

Всевишнього, а не таємниці звужувати до вузьких границь нашого розуму».

Таким чином, якщо знання деяких навчальних дисциплін здобуваються

зусиллями інтелекту, то «духовна мудрість відкривається тільки через досвід

діяльного життя, пізнається по мірі духовного зростання, по мірі очищення

розуму і серця, а не від зусиль інтелекту». Кожен названий компонент змісту

освіти відображено схематично на рисунку 1.