Page 40 - 6294
P. 40
39
До системи соціально-комунікаційних наук, на думку А.В. Соколова, входять
журналістика, книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство,
архівознавство, музеєзнавство, інформатика.
Суттєвий внесок у розвиток наукових і навчальних дисциплін
документально-комунікаційного циклу зробив учений О. П. Коршунов,
довівши, що основою бібліографії є системне утворення «документ –
споживач інформації». Він уперше вибудував ієрархічну систему, згідно з
якою документальна комунікація є підсистемою інформаційної комунікації, а
та, у свою чергу, є підсистемою соціальної комунікації. Учений обґрунтував
об’єктивну необхідність переходу бібліографічної науки, практики й освіти з
книгоцентристської на документоцентристську парадигму.
Інший учений, професор Ю. М. Столяров зробив наступний принципово
важливий крок: довів, що структура «документ – користувач» (документ –
читач, документ – споживач) притаманна не лише бібліографії, але й іншим
науковим і навчальним дисциплінам документально-комунікаційного циклу.
Учений визначив місце бібліотекознавства, бібліографознавства,
книгознавства, документології (загального документознавства),
архівознавства, музеєзнавства й інших споріднених дисциплін документально-
комунікаційного циклу в структурі комунікативістики (теорії соціальних
комунікацій). Саме Ю.М. Столяров актуалізував і суттєво розвинув ідеї
П. Отле щодо узагальнюючої науки про документ, спочатку названої ним
документознавством, а згодом – документологією.
У середині 90-х рр. ХХ ст. загострюється проблема визначення
узагальнюючої науки про документ. Вирішення цієї проблеми набуває
особливої актуальності з початком підготовки документознавців. Об’єктивно
виникає питання щодо спільного і специфічного в підготовці інформаційно-
бібліотечних фахівців і документознавців – спеціалістів у галузі інформації.
У цьому сенсі провідна роль належить представникам «вузівської науки»,
українським ученим-викладачам, серед яких: В. В. Бездрабко,
Н. А. Гайсинюк, Л. А. Дубровіна, В. О. Ільганаєва, С. Г. Кулешов,
