Page 37 - 6294

36

розглядається як основне джерело інформації та обов’язкова складова
інформаційних процесів у суспільстві. У 60-ті рр. ХХ ст. наукова

інформатика, що вивчає процеси науково-інформаційної діяльності і,
відповідно, наукові документи (або документи як джерела наукової

інформації), поглинула документацію.
Наприкінці 40-х – на початку 50-х рр. ХХ ст. почало розвиватися

документознавство, яке набуло свого інтенсивного розвитку в 1960-ті рр. в

контексті діловодства і справочинства та підготовки фахівців з архівної

справи. Російський учений К. Г. Мітяєв доводив, що документ є основним

об’єктом архівної діяльності, предметом вивчення архівознавства як наукової

і навчальної дисципліни. Він розглядав документознавство переважно як

науку про управлінський документ. Однак поступово воно розширює свій

предмет до вирішення загальних питань: визначення документа, його

функцій, властивостей, закономірностей тощо, характерних не лише для

управлінської, але й науково-технічної документації,

кінофотофонодокументів, машинозчитуваних та інших типів і видів

документів, що зберігаються в архіві.

У 60-70-і рр. ХХ ст. виникла документалістика, предметом якої вважався

переважно науково-технічний документ. Вона посідала проміжне місце між

кібернетикою та інформатикою і визначалася як комплексна наука про

оптимізацію управління документальними системам. Згідно з найвідомішим

представником документалістики Г. Г. Воробйовим, документ – інформація,

зафіксована на будь-якому носієві для подальшого використання. З 1960-

х рр. він починає розглядати документ з точки зору інформатики . Будувалася

документалістика на відносно нових на той час видах машинозчитуваних

документів – перфокартах і перфострічках. Наприкінці 70-х рр. ХХ ст. цю

науку поглинула інформатика.

У середині 70-х рр. ХХ рр. з розширенням документів різних типів і

видів як об’єктів збирання, опрацювання, зберігання і використання в

бібліотеці поняття «документ» активно проникає в бібліотекознавство і