Page 39 - 6294

38

книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія, на думку автора, належала
до циклу наук, які вивчають соціальну комунікацію. Пізніше, у 1980 р.,

учений зауважував, що «комунікативність дозволяє включати науку про
книгу до великого проблемного комплексу, який досліджує такі способи

передавання інформації, як мова, письмо, культурні установи й
інтелектуальні групи».

У 70-80-ті рр. ХХ ст. представник французької наукової школи Роббер

Ескарпі обстоював комунікаційну сутність бібліології у своїх працях

«Революція у світі книг» і «Загальна теорія інформації та комунікації»

(Париж, 1976). Інший французький учений Р. Естиваль – теоретик бібліології

як комплексної науки, організатор Міжнародної бібліологічної асоціації, в

1978 р. опублікував книгу «Бібліологія», в котрій розширив традиційне

уявлення про об’єкт книгознавства, розуміючи його як узагальнюючу науку

про писемну комунікацію, незалежно від способів і засобів реалізації. Це

дало можливість пізніше віднести до писемної й електронну комунікацію.

На початку 1970-х рр. А. В. Соколов виокремив соціальну інформатику

як наукову дисципліну, складовими якої вважав бібліотечно-бібліографічні

дисципліни. В 1988 р. він обґрунтував структуру системи інформаційно-

комунікаційних наук. Починаючи з 1996 р., А. В. Соколов постійно

доповнював її структуру. Учений виділив п’ять комплексів наук, що

вивчають проблематику комунікації:

- соціально-культурологічний, до якого входять теорія масових

комунікацій, журналістика, теорія реклами, культурологія тощо;

- лінгвосеміотичний, що вивчає мови і знаки;

- літературознавчий і мистецтвознавчий – вивчає літературу, мистецтво

і теорію естетичної інформації;

- педагогічний, предметом вивчення якого є навчання і виховання як

форми комунікаційної діяльності;

- документно-книгознавчий – вивчає бібліотекознавство,

бібліографознавство, бібліополістику, музеєзнавство, архівознавство тощо.