Page 34 - 6294
P. 34
33
дисциплін – книгознавства, бібліографознавства і бібліотекознавства на тлі
комунікаційної ідеї. Серед сучасних українських послідовників
комунікативної суті книжкової справи та книгознавства слід назвати
С. В. Сищенко, яка у 2001 р. обґрунтувала систему книгознавчої підготовки
бібліотечно-інформаційних фахівців у своїй кандидатській дисертації.
Стосовно розуміння книгознавства як комунікаційної науки значних
зусиль доклав російський учений М. Н. Куфаєв, який розглядав книгу в
широкому і вузькому значенні. Вченому належать пріоритет в обґрунтуванні
нової дисципліни – бібліологічної соціології, яка вивчає загальні закони
функціонування книги в суспільстві. У другій половині 1920-х рр. учений
тлумачив бібліологію як загальну науку про принципи книжкового явища і
методи науки про нього. При цьому філософію книги він розглядав як
головну складову бібліології.
У 1930-ті рр. ідеї М. Н. Куфаєва розвинув Д. А. Балика, який
запропонував виокремити з книгознавства бібліологію та бібліологічну
соціологію. Книгознавство він розглядав як узагальнюючу дисципліну,
поєднання різноманітних знань або сукупність тісно пов’язаних між собою
самостійних дисциплін – бібліотехнології, книжкової графіки, бібліографії,
бібліотекознавства, бібліотечної педагогіки, бібліопсихології та ін.
Згідно з Д. А. Баликою, бібліологія – це теорія книгознавства, яка синтезує
кінцеві результати окремих книгознавчих дисциплін; вивчає кількісні та
якісні особливості творів писемності та друку; встановлює закономірності
функціонування книг і книжкових багатств у їх загальних і специфічних
проявах.
Одночасно Г. Лейдигнер (Німеччина, 1928) відносив книгознавство і
бібліотекознавство до групи наук, які вивчають комунікаційні потреби
людства та можливості їх задоволення. Пізніше цю думку обстоював Р. Клут
(ФРН, 1970), розглядаючи бібліотекознавство як науку про зв’язки. Серед
сучасних книгознавців активно цю точку зору підтримує А. А. Гречихін.
Серед інших зарубіжних фахівців, які вважають бібліотеку «важливим
