Page 33 - 6294

32

документознавство, документологія та ін. На статус такої узагальнюючої
дисципліни стала претендувати бібліологія або книгознавство – наука про

книгу і книжкову справу, яка в ті часи набула інтенсивного розвитку завдяки
розгляду книги як основного друкованого засобу соціальної комунікації й

об’єкта професійної діяльності бібліотечних працівників. У 1900-1904 рр. і в
подальші роки російський учений А. М. Ловягін розглядав бібліологію

(бібліографію, книгознавство) як «науку про книгу як знаряддя спілкування

людей між собою». Його праці сприяли подальшому розвиткові наукових і

навчальних дисциплін документально-комунікаційного профілю.

Підтвердженням цього висновку є його «Енциклопедія бібліології» (1990), в

якій серед книгознавчих дисциплін названо бібліотекознавство,

архівознавство, історію та організацію книжкової торгівлі, практичну

бібліографію, книговидавничу справу та ін. Е.А. Вольтер розширив поняття

бібліології, розуміючи його як сукупність теоретичних знань і практичних

правил, що стосуються книг і документів. Він розглядав бібліологію як

теоретичне книгознавство.

Значний внесок у розвиток наукових і навчальних дисциплін

документально-комунікаційного циклу зробив відомий російський учений

М. М. Лісовський, який вважав бібліологію (книгознавство) наукою про

книгу як знаряддя спілкування між людьми. На його думку, основними

складовими бібліології є: генетика (наука про походження та розвиток книги,

що охоплює деякі наукові галузі – від палеографії до неографії), статика (до її

складу входять морфологія, типологія, статистика книги, бібліографія) і

динаміка, тобто «книга в діяльності» (колекціонування, бібліотеки-архіви і

бібліотеки-активи). На його думку, книгознавство, бібліотекознавство і

бібліографознавство є науками про спілкування людей. М. М. Лісовський

наголошував, що у філософському сенсі бібліологія не є окремою наукою, це

галузь науки про спілкування – складову соціології або культурології. У його

статтях, лекціях, книгах «Бібліологічні нариси», «Основи книгознавства» та

ін. можна віднайти розвиток ідей щодо спорідненості наукових і навчальних