Page 30 - 6294

29

шрифти, друкарську справу, бібліотеки та каталоги на їхні фонди, поділивши
її на «дипломатику, типографіку, бібліотекознавство, каталоги книг». На

початку 1780-х рр. факт початкової інституалізації окремої книгознавчої
науки констатував книготорговець де ля Рошель у виданні «Розправа про

науку бібліографії». Під бібліографією він розумів історію рукописної та
друкованої книги.

3.2 Перші спроби сформулювати особливості бібліографії та

книгознавства стосуються початку ХІХ ст. і належать бібліотекареві

Центральної школи департаменту Приморська Сени Етьєну Габриелю Пеньо.

В укладеному ним «Тлумачному словнику з бібліології» (1802-1804)

зазначено, що бібліографія вивчає лише опис та класифікацію книг, а

книгознавство як теорія бібліографії поєднує систему знань щодо мистецтва

письма та друку, технології розповсюдження та використання книг. У 1809 р.

Жак-Шарль Брюне видав книгу «Керівництво книготорговця і любителя

книг», в якій розглядав бібліографію як «загальний трактат про книги і

бібліотеки». Ідеї щодо об’єднального значення бібліографії для

книгознавства і бібліотекознавства у ті часи мали багатьох послідовників у

Франції, Англії, Америці, Італії та інших країнах світу. Однак саме цей

період, на нашу думку, можна вважати початком диференціації єдиної

узагальнюючої науки про книгу. Поступово в межах бібліографії починають

формуватися функціональні напрями наукових досліджень, що зумовило її

трансформацію на початку ХІХ ст. з узагальнюючої науки про книгу на

складову ємнішої науки – бібліології.

Ідеї бібліології як узагальнюючої науки про різні види документів

створюють теоретичне підґрунтя для формування системи наукових і

навчальних дисциплін документально-комунікаційного циклу. В

українському контексті їхнє становлення пов’язане з ім’ям П. О. Ярковського

– бібліотекаря та викладача Кремінецького ліцею, що функціонував у Волині

з 1805 по 1832 рр. Читаючи курс бібліології, він виокремлював частину,

присвячену зв’язкам комплектування книжкового фонду та книжковою