Page 29 - 6294
P. 29
28
предметом вивчення якої є офіційні і приватні документи юридичного змісту
(Ж. Мабільон. Дипломатика в шести книгах. Париж, 1661). Паралельно
починають формуватися спеціальні історичні дисципліни, що вивчають
документи як історичні пам’ятки під узагальненою назвою історичне
джерелознавство. Його складовими вважають палеографію, сфрагістику,
текстологію, археографію, а також дипломатику. У цей час визначається
предмет кодикології і кодикографії – наук, що досліджують особливості
виготовлення та вивчення давніх рукописних документів.
Серед первісних наук документально-комунікаційного циклу можна
назвати і книгознавство, чи бібліографію (що розумілись як синоніми), яка
виникла в ХV-ХVІ ст. з винайденням книгодрукування. Розвиток
книговидавничої, книготорговельної та бібліотечної діяльності, необхідність
обліку одиниць книжкового потоку, обсяг якого стрімко зростав,
потребували теоретичного осмислення розрізнених відомостей про книгу,
об’єднання їх в єдину систему знань, тобто утворення цілісної синкретичної
науки. Її засновниками були бібліотекарі, які висунули на роль об’єднальної
науки книгознавство. Основи цієї науки активно формуються в ХVІІ ст., про
що свідчать праці «Поради для устрою бібліотеці» (1627) французького
вченого Габріеля Ноде та іспанського єзуїта Клода Клемента «Будівля,
обладнання, обслуговування та використання книг у державному і
приватному музеї чи бібліотеці» (1635). Відомий учений Готфрід Вільгельм
Лейбніц наголошував на тісному зв’язку бібліотек зі спорідненими
документально-комунікаційними інституціями – видавництвами,
типографіями, архівами, а також установами освіти, науки, культури. У ХVІІІ
ст. окремі елементи наукових знань про книжкову комунікацію об’єднано під
узагальнюючими назвами «бібліографія» та «книгознавство» в працях
«Нарис бібліографії та книгознавства» (1774), «Вступ до книгознавства»
(1777-1778), автором яких є австрієць Михаель Деніс – поет, хранитель
Імператорської придворної бібліотеки у Відні. До книгознавства він додав
бібліографію. До бібліографії М. Деніс відносив знання про рукописи,
