Page 28 - 6294

27

3.2 ІІ етап – ХІХ ст. – інституалізація в межах єдиної синкретичної
книгознавчої науки ядра відносно автономних наукових дисциплін –

книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства, документознавства,
початкове формування документології як узагальнюючої науки про

документ.
3.3 ІІІ етап – початок-середина ХХ ст. – диференціація документально-

комунікаційних дисциплін, об’єктом вивчення яких є окремі процеси

«життєвого циклу» документа.

3.4 ІV етап – середина ХХ – початок ХХІ ст. – формування системи

наукових і навчальних дисциплін документально-комунікаційного циклу на

засадах інтеграції.

3.1 Як відомо, документ є одним із головних джерел інформації та

засобів соціальної комунікації. Через своє значне соціальне значення він стає

предметом вивчення. Поступово накопичуються знання про документ узагалі

та його окремі різновиди, особливості їх створення і функціонування, що

врешті-решт приводить до формування окремих наукових і навчальних

дисциплін, які пізніше було віднесено до дисциплін документально-

комунікаційного циклу. Їхня ґенеза має вікову історію, пов’язану з появою

перших джерел інформації. Їх витоки сягають давнини, коли виникла

необхідність фіксування певними засобами на матеріальному носієві

різноманітної інформації (знань). Однак наукове оформлення знань про

документ відбувається значно пізніше – у XVI-XVIII ст. Перші спроби

об’єднати емпіричні знання про основні процеси створення та

розповсюдження документних джерел інформації, організацію документних

зібрань у бібліотеках належать до епохи Середньовіччя, які в ХV ст.

настоятель церкви Нотр-Дам у Парижі Рішар де Фурніваль описав у праці

«Філобіблон».

Особливе місце в початковому оформленні знань про документ посідає

дипломатика, що сформувалася як наукова дисципліна у Франції в XVIІ ст.,