Page 14 - 6294

13

інформації» (теорія візуальної комунікації та арт-дизайн, веб-дизайн
мережевих ЗМІ); «Цифрові публікації та мережі» (інтернет-провайдинг,

електронні видавництва й книжкові магазини, цифрові бібліотеки, архіви,
репозитарії); «Контент-менеджмент й інженерія знань» (семантичний веб,

адаптація мобільного контенту під різні категорії користувачів). Цей досвід
профілізації підготовки кадрів інформаційного профілю варто запозичити й

вітчизняним вишам.

У вітчизняній освітній практиці останні кілька років правила вступу на

магістерський рівень передбачають можливість вільно обирати спеціальність,

тоді як раніше вступники могли продовжувати навчання лише за тією

спеціальністю, за якою мали диплом бакалавра. У цих умовах актуальними

завданнями науково-педагогічного персоналу вітчизняних вишів є

визначення та збереження спадкоємності змісту освітньо-професійних

програм підготовки фахівців різних рівнів вищої освіти (бакалавр – магістр –

доктор філософії). Також варто передбачити можливість швидкої адаптації

випускників інших спеціальностей до предметного поля новообраної

магістерської програми. Окрім цього, європейський вектор модернізації

освітньої галузі спрямовує вітчизняні виші на реалізацію таких принципів

вищої інформаційної освіти:

- міждисциплінарність змісту навчальних планів і програм;

- широкий профіль спеціалізацій підготовки фахівців;

- гуманізація освіти проти надмірної технологізації;

- фундаменталізація інваріантної частини навчальних планів і гнучкість

їхньої варіативної складової.

За результатами громадських обговорень проекту стандарту вищої

освіти на ступінь бакалавра зі спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна

та архівна справа» найдискусійнішою проблемою стало визначення у змісті

фахових компетентностей майбутнього інформаційного бакалавра

співвідношення документознавчої та бібліотекознавчої складових. Коректне

визначення цього співвідношення є надзвичайно актуальним з огляду на