Page 202 - 6292

На практиці як лінійні, так і функціональні структури
управління застосовуються вкрай рідко. Найбільше
розповсюдження має комбінована форма, що отримала назву
лінійно-функціональної організаційної структури.

Лінійно-функціональні структури управління
відрізняються тим, що лінійні керівники мають право віддавати
розпорядження і ухвалювати рішення за участю функціональних

служб.
Розглянуті вище типи організаційних структур були
розроблені ще представниками класичної школи менеджменту і
володіють настільки привабливими характеристиками, що

широко застосовуються і в сучасних економічних умовах.
З початку 60-х років XX ст. багато організацій стали
розробляти і упроваджувати нові гнучкі типи організаційних

структур. Такі структури називаються органічними, або
адаптивними, оскільки їх можна швидко пристосувати до умов
зовнішнього середовища, що змінюються, і потреб самої

організації.
Сам термін "органічні структури управління" був вперше
використаний і розкритий в книзі Т. Бернса і Д. Сталкера

"Управління інноваціями", опублікованою в 1961 р.
Адаптивний тип структури управління виник як антипод
бюрократичної організації, модель якої перестала задовольняти
багато підприємств, що випробовують необхідність в гнучкіших і

адаптивних структурах.
Новий підхід відкидає уявлення про ефективність
організації як "організованої системи", що працює з чіткістю

годинникового механізму. Навпаки, вважається, що ця модель
заважає проводити радикальні зміни, що забезпечують
пристосовність організації до об'єктивних вимог реальної
дійсності.

У початковому визначенні органічного типу структури,
даному згаданими Т. Бернсом і Д. Сталкером, підкреслювалися
такі її принципові відмінності від традиційної бюрократичної

ієрархії, як вища гнучкість, менша зв'язаність правилами і
нормами, використання як база групової (бригадної) організації
праці. Подальші розробки дозволили істотно доповнити перелік

властивостей, що характеризують органічний тип структури
управління. Йдеться про такі риси. По-перше, рішення

202